Зморшки матері – це пам’ять про любов
Дочка, знаючи про ювілей матері, довго думала про дарунок для неї. Він мав бути такий, щоб приніс радість і був незабутнім на ціле її життя. Порадилась із подругами, посиділа в інтернеті, почитала оголошення і рішилась запропонувати найкращий варіант.
Погляди зустрілись
Щойно він зрадив його тричі. На душі великий неспокій від скоєного. Ось, відкрились двері і з’явилась постать. Чоловік відчув на собі погляд. Так, це був Він.
І хоч яке палке було бажання, все ж не зміг поглянути на нього. Все через страх перед докором за гріхи. Але невидима сила підвела очі грішника. Погляди зустрілись.
Обоє знали, що учитель перестав бути учителем, а учень зрікся бути учнем. Тепер одна людина дивилась в очі іншої людини. Обоє шукали підтримки…
Дивним було те, що замість докору та гніву грішник відчув слова: “Я люблю тебе. Повір, я люблю тебе!”
і заплакав гірко …
Чи буває правильна віра без сумнівів?
Дорогі браття і сестри у Христі, якщо пригадаємо історію ходіння апостола Петра по воді, то можемо побачити великий сплеск віри на початку: «вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса.» . Далі проявилась людська слабість: «побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати» Петро не розгубився і почав шукати помочі:
«скрикнув: Господи, рятуй мене! Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його»
Ісус пояснює причину Його падіння: «мовив до нього: Маловіре, чого ти засумнівався?» Виходить так, що сумнів став причиною потопання. І складається враження, що Ісус засуджує сумнів. Але хіба це правильно засуджувати те, що рятує нам життя фізичне і моральне. Прочитати все »
Потрібно бачити так, щоб не втратити здатність довіряти
Життя зрячої людини – це великий дар. Людина через здоровий зір багато пізнає в своєму житті. Зір дозволяє жити самостійно і самостійно використовувати все, що належить життю. Зорова пам’ять не одного виручила. Зір не одному врятував життя.
Природнім є тоді, коли пробуджується співчуття до тих, хто позбавлений з різних причин Божого дару: бачити.
Читаючи історію про сліпців, дивує той факт, що ці незрячі не попросили дару бачити, натомість, покірно благали помилування: “Ісусе, сину Давидів, помилуй нас”. Можна сказати, що вони ризикували сильно, бо помилування могло бути в інший спосіб. А можливо вони були переконані, що потрібно просити саме помилування.
А нас ця історія може наштовхнути на цікаві роздуми. Прочитати все »
Тест на добрих батьків, або про те, чи віримо ми в Боже батьківство
Дитина повернулась додому десь під вечір і подзвонила в двері, щоб їй відкрили. Батьки чекали, тому із поспіхом радо відкрили двері і дещо здивувались. На порозі стояло дитя, котре лише нагадувало їхню дитину. Справа в тому, що вона була настільки брудна, що її нелегко було впізнати відразу, навіть батькам. Голос дитини підтвердив свою приналежність до сім’ї, і першим словом було: «Я дуже хочу їсти! Дайте мені щось повечеряти і відразу буду йти спати»
Батьки оцінивши всю ситуацію, відповіли дуже рішуче: Прочитати все »
Слова заохочують, а приклад потягає
Одного разу син побачив, як батько прийшов додому і старанно ховав, як потім з’ясувалось, вкрадену річ. Батько-злодій зауважив здивування сина і наказав нікому не розповідати про це, що він побачив, бо таке потрібно приховувати від усіх, щоб не було біди. Син вірно дотримався обіцянки і нікому не розказав.