Дорогі браття і сестри у Христі, святкуючи день народження Марії ми сповнюємось великої радості! Ця радість є від усвідомлення того, наскільки ця подія є важливою для нас. Чим більше усвідомлення, тим більша радість.
Їм зрозуміло, а нам?
Радість для Йоакима і Анни була велика – це зрозуміло, бо чекали дитя довгі роки! Будучи принижені клеймом “бездітні”, вони очікували народження Марії, бо це стало визволенням від косих поглядів на священика і на Анну за походженням із царського роду.
Радість для неба – це також зрозуміло, бо саме це дитя було покликане до особливої місії – дати плоть Богу і дати Людську любов Божому Сину.
А яка радість людству?
Відповідь знаходимо у повчанні Церкви і в нашій особистій позиції до Марії.
Тропар свята проголошує: “Різдво Твоє, Богородице Діво,* радість звістило всій вселенній,* з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш.* Він, розрушивши клятву, дав благословення* і, ударемнивши смерть,* дарував нам життя вічне.”
Усі, хто прийняв спасіння від Христа, не може оминути всіх тих, котрі приготовляли прихід Божого Сина. Почитання Марії є особливим, бо вона була вибрана, щоб бути останньою і першою у цьому Ділі Спасіння.
(більше…)
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри, сьогодні читаємо уривок Євангелії від Матея (Мт. 22, 35-46.) і згадуємо про те, як до Христа прийшли законовчителі і дали йому запитання! Все би було дуже просто, як це вже було не раз, коли приходили до Ісуса люди із своїми запитаннями: прийшли, запиталися, отримали відповідь Але тут підійшли ті, хто були законовчителі і вони прийшли, спокушаючи … (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи притчу про “Виноградник і виноградарів” (Мт. 21, 33-42.), ми можемо жахнутись від того, якою може бути жорстокою людина, котра спочатку стає невдячною, заздрісною і пожадливою, а далі спокуса штовхає до ще більшого гріха – до вбивства.
Часто чуємо, як люди несподівано роблять страшні вчинки, адже спочатку видавали себе за добрих, а потім виявились жахливі злі вчинки.
Так було і так залишилось, що ми не знаємо, що є в помислах людини. Саме внутрішній світ людини,її думки і її почуття, впливає на її вчинки.
Нам потрібно часто звертати увагу на наш внутрішній світ і зауважувати: які є наші думки, які є наші почуття? Чим вони надхненні?
Якщо відчуваємо, що темрява наповняє нас, тоді слід чекати і вчинки темряви, а якщо є світлі думки і світлі почуття, тоді і вчинки світла стануть всім людям відомі.
Про що ТИ думаєш?
Наставник і послушник прогулювались по парку. Несподівано старець запитав: “Про що думаєш?” (більше…)
Про подію успіння Богородиці не згадано в Євангелії. На це були різні причини і тому ця подія – є виявом нашої віри у праведне життя Марії, матері Божої, яка удостоїлась не смерті, що є карою за гріх, а удостоїлась успіння, що є виявом Божої справедливості!
Ще кілька днів тому, ми згадували про подію преображення Ісуса і згадували про те, як Він розмовляв із двома пророками Старого заповіту, які були взяті на небо і не зазнали тління. Ми не знайдемо на землі їхніх могил. Також вартує зауважити, що по сьогодні є свідчення тих, які мали видіння Пречистої Діви Марії і вона обʼявлялась у тілі.
Тому вшанування цієї події – це водночас пригадка про наш шлях за Ісусом, який не завершується на цій землі, а буде мати продоження на небесах. (більше…)
Дорогі Браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт.19, 16-26.)ми читаємо розповідь про зустріч Ісуса із юнаком.
Вражає, що юнак відразу називає Ісуса учителем, і це мало означати, що той хоче бути учнем Ісуса. І спочатку немов би все розвивалось логічно. Учень запитувався вчителя, а вчитель відповідав учневі. В один момент все змінюється. Це стається тоді, коли юнак виявляє всій душевний неспокій: “мені щось бракує… ” Він вів бездоганне життя, а виявилось – цього було недостатньо, щоб відчувати себе досконалим.
Без сумніву нас ще змалу чогось вчать і нам передають так звані “рецепти щасливого життя”: “роби так і в тебе все буде добре”. У багатьох справах це дуже себе виправдало, але бувають такі ситуації в житті, коли загальні “рецепти” не підходять. І що тепер? (більше…)
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 17, 14-23) ми читаємо розповідь про батька, який підійшов до Ісуса і вилив свій біль:
“Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.”
Цей батьківський біль був з двох причин: Найперше – це недуга його сина, і потім – безпомічність апостолів.
У кожного з нас були і є труднощі у житті. Вони можуть бути особисті, або те, що сталось із тими, хто не є байдужий для нас. Ми намагаємось все полагодити, покращити і докладаємо всіх зусиль, щоб хоча би якось вплинути. А коли не можемо, тоді вимушені просити допомоги інших з надією, що вони зможуть допомогти.
Відчувається, що в цій історії батько покладав надію на учнів, що вони допоможуть, але вони не змогли йому допомогти.
Ця безсилість стала стала ще більшою трудністю для батька. Із своїм болем він підійшов до Вчителя. А врешті, що йому залишилось робити? (більше…)