Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми читаємо притчу про “одного” багатого і “якогось” Лазаря (Лк. 16, 19-31). Ця притча припадає відразу після іншої притчі, яку ми чули минулого разу, тобто «про Сівача».
Можемо припускати, що притча про багача і Лазаря є явним прикладом того, що стається із людиною, котра хоч слухала Слово Боже, але не дала добрих плодів праведного життя, бо розкоші цього життя заглушили її серце і вона стала нездатною приносити плоди любові.
Багатий був добрим чи злим?
Якщо звернемо увагу на цього багатого, то він не робив щось такого явно поганого: жив собі спокійно і радувався життю. Все немов за сучасною моделлю щасливої людини: нічого не відкладав на завтра. Одягав шикарний одяг, їв вишукану їжу. мабуть дякував постійно Богу за таке розкішне життя! Але є одне питання: а що він зробив доброго для інших?
Наприклад: що він доброго зробив для бідного Лазаря, що сидів при його воротах?
Так виходить, що вони знались між собою, але від цього знайомства нічого не змінилось в їхньому житті, нікому краще не стало. Кожен жив своїм життям. Один жив у своє задоволення, а інший жив надією.
Проте Господь надихав тварин і ті, полегшували життя Лазарю, зі сторони багатого було мовчання. Дивно правда? Тварини були були ближче до страждаючої людини ніж людина, що мала з надлишком.
Неочікуваний поворот подій
У другій частині притчі, тобто після смерті, сталось те, що ніхто не сподівався. Становище обох кардинально змінилось. Лазар мабуть був дуже здивований, бо отримав не крихти, а повноту небесного щастя. А багатий навіть каплі прохолоди не зміг отримати, бо отримав невимовні терпіння.
Поведінка багатого змінилась, бо став дуже говірким і уважним до того, що бачить і чує. Проявляється навіть альтруїзм, він просить і турбується про своїх братів, щоб Лазар попередив їх і відвернув від вічних мук. Вартує відразу звернути увагу на одну деталь: Багатий просить повернутись до дому батька свого, до братів, як подібно жили. Немов хоче виправити помилку виховання. Це факт, що дуже часто батьки бажають своїм дітям безтурботне життя і намагаються забезпечити всім. Чуєш, що батьки бажають своїм дітям і що вважають щасливим життям. Слід буде обережним, щоб часом не сталось так, як у притчі щасливий багач отримав нещасливу вічність. Яке було розчарування його? Мимоволі виникає запитання: а що бажати нашим дітям, щоб вони не втратили небо?!
Памʼятаймо, щоб у вічності змін вже не буде!
Нічого не вдалося багатому, ні отримати полегшення собі, ні попередити своїх братів. Відповідь Авраама насторожує своєю безнадією: “Як вони не слухають Мойсея і пророків, хоча б і хто воскрес з мертвих, не повірять.”
Слухати пророків – це важливо для нашого спасіння, щоб часом ми не мали небажаних сюрпризів, живучи «нормально», нікому не роблячи нічого поганого.
Як важливо бути уважними до того, що бачимо і що чуємо!
Багато людей, коли їх спідкала біда, свідчили, що вони немов прокинулись із якогось сну і по-іншому почали бачити своє життя, по-іншому почали жити.
І слава Богу, що це сталось ще за життя, і таким чином це вплинуло на зміну вічності, бо у вічності вже нічого не зміниш!
Тому перед кожною справою: Бачити і слухати, та розпізнати до чого це мене приведе