Тато з мамою сиділи разом і дивилися на своїх дітей, як вони бавилися. Дітям було весело, а батьки спостерігали і раділи з того, як добре є дітям. Так буває зі всіма батьками! Життя дітей – це радість для батьків. Оскільки більше Отець наш небесний радіє нами, нашим життям!
Душа: Боже, я не заслуговую на твою любов! Бо нічим не можу тобі віддячитись і нічим не можу принести тобі радість.
Господь: Я сотворив тебе для життя і тому те, що ти живеш – це вже велика радість для мене. З кожним кроком у твоєму житті ти все більше будеш пізнавати мою любов до тебе і все міцнішим буде бажання відповісти на мою любов.
Одного разу один блудний син сказав: добре мати батьків. Завжди маєш куди вернутися, завжди є той, хто тебе прийме з радістю тільки тому, що ти є його син.
Людина: Боже, дякую Тобі, що Ти мене любиш тільки через те, що я є Твоїм створінням. Алилуя!
Колись я жила так, як мені жилося: школа, університет; розважалася і тішилася життям не роздумуючи про його зміст, просто користала з того, що мала. За час навчання в університеті пробувала будувати карєру та заробляти гроші, зустрічалася з хлопцями, шукаючи “свою половинку”. Мала певні догягнення і мені все йшло легко. Та всі ці “пошуки” мене виснажували, не приносили щастя і задоволення.. Я все шукала, шукала, шукала щастя там, де казав світ: гроші, карєра, хлопці, дискотеки, тусовки…
А одного дня мені сказали, що Ісус мене любить та чекає на мене, щоб мені допомогти пізнати щастя. Я зацікавилася, і погодилася на знайомство з Богом. Мені цікаво і досі: щодня, щохвилини, постійно.
Для мене дивним був Його тактовний і лагідний підхід: “Якщо хоч, прийди до мене”.
Я погодилася і вийшла на дорогу пізнання Бога, не скажу що це дорога легка, але я по ній залюбки йду, і дувуюся, що Бог питає мене чи я хочу, знаючи наперед, що саме Він є щастям кожної людини. Батько добре знає кожну свою дитину по імені. Часто навіть хочеться плакати від того, що Бог не примушує людей думати про Нього, а питає дозволу.
Коли я потроху крокувала до Бога, і відчувала радість від зустрічі з Ним, мене Господь спитав: “Чи ти не жалієш, що прийшла до мене?” Я такого не чекала. Скільки любові: Він мене запроси, пізнання Його мені дарує радість, впевненість, що моє життя не є марним, а дорогоцінним; Він мене постійно чекає, і ще й перепитує чи мені добре з Ним…
Так!
до Ulyana
о! це велике свідчення Божої любові:)
так приємно таке читати)
моє життя з Богом почалось недавно. і я називаю це “новим життям”:)
це найкраще, що може статись з ким-небудь:)
Слава Богу!:)