Мої очі дивляться на ікону. Очі Христа дивляться на мене. Між нами твориться єдність. Друг з другом, брат з братом, Творець із сотворінням. Любо дивитися у такі чисті очі, легко відчуваєш себе в Його присутності. Хочеться просто мовчати і споглядати, пригадуючи всі добродійства отримані від самого Бога.
За якийсь час пригадую свій гріх. Той гріх, що відвернув мою увагу від Бога, затер мені пам’ять про Божу доброту, схилив мою голову до долу і пригнув мене до землі. Мої коліна згинаються, руки тягнуться до низу, голова нахиляється до землі. Бачу темінь. Відчуваю незручність і приниженість. У такому стані нелегко бути, думка про те, щоб піднятись мене переслідує весь час. Мої спогади про ті очі, про підняту поставу, про широту погляду спонукують мене до зміни, до повернення природної постави. Хочу піднятись.
Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного.
Роблю спробу відірватися від землі. Усвідомлюю, що схилитися до низу було набагато легше. Збираюсь із силами і роблю сильніший поштовх вгору.
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.
Поволі піднімають догори і шукаю ту ікону, ті очі, ту світлість, той погляд. І ось, я вже нарівні із іконою. Так зручно, так добре, так природно.
Так, Господи, Царю, дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого…
Відходжу від місця молитви, вертають до справ цього світу. Дякую Богові зате, що нагадам мені про гріх мій, і також про Його любов, яка підняла мене з гріха.
допоможи ,Боже,добре прожити цей час,відведений на Великий піст…
Хотіла б за цей піст позбутися бодай найменшого гріха чи злого нахилу.Тоді б була певна. що не змарнувала цей дорогоцінний час…