Дві жінки, вернувшись із чудотворного місця, ділились враженнями. Поступово в часі розмови перейшли до огляду фотографій і сувенірів. Одна з них показала свої придбані речі і наголосила: “А цей сувенір найдорощий. Я за нього заплатила дуже багато, але гроші це дурниця. Його цінність є в тому, що мені про нього розказували ще перед поїздкою і, коли приїхала, то не бачила в магазинах. Ох, я мусіла оббігати усі кутки, щоб найти цей сувенір. А ти що придбала найціннішого?”

Подруга подумала і сказала: “Я довго роздумувала над словами священика, який говорив про сувеніри. Він сказав, щоб ми взяли такий сувенір, котрий би був постійно при мені, коштував би мало і був дійсно чудотворним. Я стояла на святому місці і просила, щоб Бог вказав мені на цей сувенір. Ти знаєш, після молитви мені прийшла думка пообіцяти Богу, що буду молитися щодня одну молитву на честь Богородиці. Коли відійшла від місця молитви, то зрозуміла, що це і є той сувенір: обіцянка про молитву буде постійно при мені, не коштує і по-справжньому чудотворна.”

Чи ми завжди пам’ятаємо про те, чого ми дійсно їдемо до чудотворного місця і що маємо із собою привезти?
Цікаво, а які ти сувеніри привозиш із собою?

Коли приходимо до храму, приходимо теж до святого місця, у якому також можна придбати сувеніри… 😉