Коли я про Тебе дізнався, не знаю чому, але я побоявся познайомитися з Тобою.
Коли я з Тобою познайомився, я мав страх, що Ти мені сподобаєшся.
Коли це сталось, я мав упередження Тебе полюбити.
Коли я Тебе полюбив, тепер боюсь Тебе втратити …
Читаючи ці рядки, можемо їх сприйняти як у відношенні до людини, так і до Бога.
Бог створивши подібну собі людину, наділив її і подібними дарами.
Розвиваючи дари із видимими нам людьми, можемо ці дари спрямувати і до Невидимого.
Багато подібностей, але жодної однаковості.Шлях від одного серця до іншого – це шлях любові.
На цьому шляху є стремління до нового і є ризик втратити старе, адже ти знаєш, що втрачаєш, але не знаєш, що будеш мати у новому.
На цьому шляху є зустріч із незнаним майбутнім і пережитим теперішнім, яке поволі відходить у минуле – досвід любові.
Де нічого не може бути забутим і ніколи не може бути початим немов “усе спочатку”
Адже пройти цей шлях можна лише один раз.
І коли він скінчиться, тоді скінчиться і життя на цій землі.
На цьому шляху все важливо і все має свій сенс та логіку.
Ніщо не трапляється з нічого і без причини, усе є продовження того, що було перед тим.
Ось так твориться історія твого життя, історія, що входить в історію цілого людства, в історію Бога.Цю історію не можна переписати, адже вона пишеться також і на небі.
Колись ми її перечитаємо всі разом і тоді ми побачимо цілісно цей великий Шлях Любові Бога до кожного з нас зокрема і в цілому.
Алилуя!