Коли я про Тебе дізнався, не знаю чому, але  я побоявся познайомитися з Тобою.

Коли я з Тобою познайомився, я мав страх, що Ти мені сподобаєшся.

Коли це сталось, я мав упередження Тебе полюбити.

Коли я Тебе полюбив, тепер боюсь Тебе втратити…

Читаючи ці рядки, можемо їх віднести як до людини, так і до Бога. Створивши подібного собі, наділив і подібними дарами. Розвиваючи дар відносно видимих нам, можемо цей дар спрямувати і до Невидимого. Багато подібностей, але жодної однаковості.

Шлях від одного серця до іншого – це шлях любові.
На цьому шляху є ризик втратити старе і стремління до нового, адже ти знаєш, що втрачаєш, але не знаєш, що будеш мати.
На цьому шляху є зустріч із незнаним майбутнім і пережитим теперішнім, яке поволі відходить у минуле – досвід любові. Де нічого не може бути забутим і ніколи не може бути початим “все спочатку” – адже пройти цей шлях можна лише один раз і, коли він скінчиться, скінчиться і життя на цій землі.
На цьому шляху все є важливим і все має свій сенс і логіку. Ніщо не трапляється з нічого і без причини, усе є продовження того, що було перед тим. Таким чином твориться історія твого життя, історія, що входить в історію цілого людства, в історію Бога.

Цю історію не можна переписати, адже вона пишеться також і на небі. Колись ми її перечитаємо всі разом і тоді ми побачимо цей великий Шлях Любові кожного з нас.