Один лікар розказав цікаву історію, котра трапилась у лікарні. Одного разу, він зайшов у реанімаційну палату і побачив кількох осіб. Вони були дуже хворі і було не секретом, що всі стояли на порозі смерті. Але вони були дуже особливі ще тим, що кожен поводився тепер якось дивно.
Один тихо співав, інший писав лист, а ще інший дивився у вікно і усміхався сонцю, дехто молився. Лише один просто плакав і ледь було чути тихе: прости. Коли цей лікар почав спілкуватися, виявилось, що кожен з них робив те, що найбільше любив робити за життя і кожен вкінці повторював: ціную момент, коли ще можу це зробити – хочу насолодитися цим сповна!
Цього ранку у палаті був священик і ніхто не знає, що саме він говорив кожному на сповіді, але після нього щось таки змінилось… кожен почав цінувати те, що ще мав. Може мав мало, але це мало хотів прожити добре.
Ти думаєш, що твоє життя довге? Тоді, чому тратиш його на дурниці???
Запам’ятаймо:
Що має статися – станеться,
чи то з твоїми сльозами і пережиттями, чи без них,
а що міг зробити зараз і не зробив – це ще одна втрачена можливість.