Дорогі браття і сестри у Христі, притча Про Таланти – про “Божі Дари” (Матея 25:14-30) нам пригадує про велику Божу доброту, що обдаровує кожного з нас за нашими спроможностями і особливостями, даючи кожному можливість не тільки використати, але ще й помножити, збільшити те, що ми отримали. А прийшли у цей світ нагими і все залишимо тут іншим. Все, що маємо – це Божі дари помножені іншими і отримані нами, а нам вже вирішити, що з ними робити.
Так вже складений цей світ, що у ньому все проминає, проходить, знищується, а краще сказати перемінюється. В такому змінному русі все йде до розпаду, або на збудування.
Отож, людина стає у виборі одного, або другого. Третього стану на цій землі не існує.
Із притчі бачимо, що одні орудували дарами і помножили їх, а в кінцевому результаті збагатили самих себе. А останній, “закопавши”, думав, що так буде краще. Цікаво, а для кого буде краще? І чи буде взагалі для когось краще? І виникає наступне запитання, що ж він робив у той час, коли інші орудували дарами? Адже він мав чітке завдання, за яке міг отримати нагороду і бути милим та любим в очах свого пана.
Може він оправдовував себе в тому, що він нікчемний і ні нащо не здатний, як це йому пояснили ще з дитинства? Може його досвід нещасливця став йому на перешкоді все ж таки знову ризикнути? А може він просто заздрив іншим, що мали більші дари, і нарікав, що якщо би у нього було би більше, то він міг би і почати щось робити? А може він нарікав на пана і на те, що той не справедливий і принизив його перед іншими? Не знаємо… Проте ми знаємо добре, чому ми не розвиваємо наших дарів.
Лінивство, страх, хибне розуміння пана, обов’язків служіння і та інше стали загибеллю для того, кому було приготовано краще достоїнство! Це повториться із нами?
Ось і ми, дорогі браття і сестри, обсипані різними Божими дарами, що ми робимо з ними?
Якщо хтось по своїй нікчемності чи нерозумінню не використовував їх на благо інших, то нехай знає, що Бог цього не возхвалить. Вірю, що між нами ті, хто щодня трудиться на славу Божу і приносить користь людям, то нехай вони втішаться радістю, що Бог благословить їх і помножить здобутки.
А інші нехай не заздрять тим, хто має. Адже хто має, той може і втратити, якщо не буде трудитися.
А якщо ти трудишся, то Бог і тобі дасть щоразу більше.

Спасибі усім, хто трудиться у храмі і для громади,
Спасибі усім, хто трудиться для сім’ї своєї і не забуває за інших.
Спасибі усім, хто дар любові помножує, а не ховає його далеко від усіх.