Дорогі браття і сестри у Христі, об’єднані в любові до Бога, у Євангелії від Луки 14, 16-24 Ісус оповідає нам притчу про одного чоловіка, котрий запросив до себе найближчих йому, але вони не прийшли. Тоді він запросив незнайомих і ті подарували йому свій час та розділити з ним його радість.
Чому не прийшли ті, до кого він звернувся найперше, ми знаємо і знаємо також те, що господар пошанував їхній вибір. Мабуть, нелегко було почути їхні оправдання і прийняти їхнє рішення, але він це зробив. Так є, прийняти рішення іншої людини – це перш за все пошанувати її свободу і цим же виявити до неї свою любов.
Бог нас любить і ця любов виявляється також в тому, що Він шанує нашу свободу у виборі.
Ми створені бути вільними і тому постійну маємо нагоду робити вибір. Скільки є таких нагод за цілий день? Він дрібних і незначних до великих, які можуть вплинути на хід нашого життя.
Як правило ми робимо вибір за певними критеріями. Наприклад: що найважливіше чи що нагальніше, те переважає.
Є також критерій вподобання і любові. Як кажемо: вибираємо те, що ближче до серця. І переконуємось в тому, що задля особи, яку любимо, можемо зробити все можливе і інколи не можливе.
Роздумуючи над критерієм любові, пригадаймо наші відносини із Богом.
Адже саме в хвилині нашого вибору, ми можемо побачити нашу любов до Бога: яка ж вона?
Кого виберемо, хто буде на першому місці: Бога чи когось, чи щось інше?
Коли ми відмовляємось на запрошення Бога, тоді тим же самим показуємо, що наша любов до Нього холоне, а можливо взагалі зникає.
Якщо ми не любимо Бога, тоді ми любимо когось іншого. А хто це?
Це можна буде пізнати по тому, хто є конкурентом Бога: робота, гроші, лінь, якась людина, захоплення і т.д. Одним словом те, що переважає над Богом і Божим.
1 заповідь Божа в декалозі каже: нехай не буде інших Богів крім Мене, а Заповідь Любові найперше каже, що Любитимеш Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
Заповіді це не є якийсь наказ – це є дороговказ до щастя людини.
Саме в сьогоднішній притчі і розкривається те, що ми втрачаємо, коли ми відповідаємо на поклик Бога. Так, ми втрачаємо кожного разу те, що було нам приготовано, ми його не отримаємо, а воно дасться іншим.
Вірність Богу буде нагороджена.
В часі вибору, а інколи і в часі спокус той, хто відкликнеться на заклик Бога, той цим же самим Його підтримує, а хто протирічить, або ж не підтримує, бо має якесь оправдання, той Його буде недостойний і відповідно буде позбавлений благословенних дарів.
Дар свободи, вільного вибору – це нагода вільно і свідомо вибрати Бога і стати учасником Його трапези.
Дар свободи – це можливість виявити чисту і правдиву любов, яка не шукає оправдань і причин, а навпаки є жертвенною, що спонукає покинути все задля того, кого любиш і бути з ним.
Як ми любимо Бога? Це покажуть наступні наші рішення після можливості вибору.