Один старенький чоловік постійно нарікав, що надворі погана погода. Всі йому дуже дивувалися і казали, що навпаки. Адже було гарне небо і було сонячно. Але він продовжував нервувати і лише насмішиливо бубонів про себе: «мене, старого, не обманете. Я сам добре бачу».
Одного дня прийшла одна жінка, щоб поприбирати у його хаті. Цікаво, що однієї миті у чоловіка з’явилась усмішка на обличчі і він сказав: «на кінець то є гарна погода». Жінка тільки усміхнулась у відповідь, вона щойно помила брудні вікна.
Деколи нам бракуй зовсім мало, щоб побачити те, що є насправді.