Одного разу, я побачив юнака, який довго молився і я подумав: “Він є бездоганний”. Але, з часом, я розчарувався, бо побачив у ньому багато недоліків.
Наступного дня, почув як хтось із великою мужністю проповідував і свідчив про Христа, що не міг зробити це я. Йому я дивувався і бачив його бездоганність, але це тривало недовго. Дуже скоро я розчарувався в ньому і поставив під сумнів його слова.
Через деякий час, помітив іншого, що чинив діла милосердя. Цей є бездоганний, бо творить милосердя, говорячи мало. Але і це тривало не довго. Моя думка про його бездоганність також змінилась.
Так продовжувалось до того часу, поки я не отримав ласки розуміння у тому, що все, що вони мали – це найперше дар від Бога, а не ознака досконалості чи бездоганності.

Я зрозумів,
що той, хто багато молився, той мав велику потребу у Бозі і це втілював у молитві;
той, хто свідчив, той проповідуючи і ділячись з іншими своїми пережиттями, робив це, бо не міг у собі того стримати і цим утверджував себе у вірі;
той, хто творив діла милосердя, той будучи великим грішником, все ж намагався наслідувати Господа.

Так було із всіма кого я зустрічав.той, хто багато молився, той мав велику потребу у Бозі і це втілював у молитві;той, хто свідчив, той проповідуючи і ділячись з іншими своїми пережиттями, робив це, бо не міг у собі того стримати і цим утверджував себе у вірі;той, хто творив діла милосердя, той будучи великим грішником, все ж намагався наслідувати Господа. Так було із всіма кого я зустрічав.

Тоді я схилив голову і
почав просити дар молитви, знаючи наперед, що отримавши, буду довго молитися,
почав просити дару сміливості свідчення, щоб могти свідчити про те, що Господь мені відкрив,
почав Його наслідувати, творячи діла милосердя, знаючи, що хтось почне про мене думати так, як я думав колись.