Не раз ми чули вислів: Сувора доброта і добра суворість. Саме ця мудрість нам пояснює те, що доброта ніколи не може бути ототожнена з вседозволеністю і всезадоволеністю. Іншими словами можна сказати, що доброта завжди має свої обмеження. А якщо є обмеження, то є і порядок. А якщо є порядок, то є і розвиток. Ось так ми логічно дійшли до того, що строгість вносить ясність, навіть, щодо спасіння людини. Саме це дуже чітко описано у притчі, яку Ісус розказав своїм апостолам, пояснюючи про царство Боже.
1. Бог виявляє свою любов і кличе, щоб інші розділили з Ним радість, але, коли особливі запрошені не приходять, Він не зупиняється і виявляє своє  Милосердя –  кличе недостойних. Це приклад правдивої доброти, котра нам нагадує джерело. Саме джерело дає воду незалежно від того, хто її бере. Воно хоче давати воду, бо це його ціль життя. Бог хоче нас любити і дарувати нам свою доброту, бо це Його зміст існування.
Ми є частинкою Бога і тому повинні його наслідувати. Повинні виявляти свою доброту до всіх. Саме тоді наше життя буде нагадувати джерело.
2. Та все ж у всьому повинен бути порядок також. Бо вседозволеність призводить до хаосу. Дехто каже: «Бог мене приймає таким, яким я є». І дуже часто прикривається цим висловом, щоб оправдати свої вчинки. Саме тут потрібно усвідомити те, що Бог нас дійсно приймає, але Він не може радіти з того, що ми залишаємося далі такими самими. Бог завжди кличе нас до змін. І ці зміни повинні, звичайно, бути в добру сторону.
Можемо співчувати тому чоловікові, котрий був викинутий геть з весільної гостини. Хоча нам слід знати, що весільну одіж безкоштовно давали всім, хто приходив. Це означає, що він просто полінувався її вдягнути. Він не пошанував господаря і відкинув його доброту.
Бог нам показує, що у духовному житті ми повинні бути належно вдягнені, тобто перемінені. Дехто наближається до Бога, цікавиться церковним життям і не змінюється – це означає, що відкидає Божу доброту.
3. Бог творить справедливість після своєї доброти. Той, хто відкинув Його доброту, повинен бути позбавлений Його ласки. Саме тому, Бог забирає свою благословляючу руку від нас після наших гріхів. Саме тоді, коли нам стає важко, нам часто відкриваються очі, що одяг нашої душі є забруднений гріхами.

Є речі у світі, які не вартує зупиняти
Одного разу мама висварила сина за те, що він не закрив кран з водою. Хлопчик був ще маленький і не розумів, що це означає економити воду. Тоді мама йому пояснила, що так вода витрачається намарно, бо її ніхто не використовує і вона тоді тече без користі.
Незабаром вони поїхали до села.
Одного дня мати, готуючи їжу, з великим сміхом спостерігала через вікно як її синочок хотів зупинити воду, яка витікала із джерела. Він постійно щось повторював собі під ніс, але якщо прислухатись, то можна було б почути приблизно такі слова:
«Так не має бути, мені мама казала, що ти течеш намарно. Ану, зупинись. От, яке ти нечемне …, чекай, чекай, … я тобі показу…»
За якусь мить вона підійшла і міцно обняла дитину та прошепотіла: «знаєш, є речі у світі, які не вартує зупиняти … особливо, якщо вони задумані природою. Даровані Богом! – виправила себе мати.».