Дорогі браття і сестри, ми вже розпочали Великий піст, який має особливу назву: У пошуках втраченої радості. Це нам пригадує, що ми були створені з великої радості і для радості. Бог, коли сотворив людину, то мав невимовну радість, бо це було вінцем всього творіння. І весь цей сотворений світ був і залишається даром для людини, який наповнює нас надзвичайними почуттями. Стан радості був постійним і звичайним станом людини в раю.
А звідки прийшов смуток?
Біблійна історія нам згадує про спокусника, який перервав цей стан радості і увів людину у смуток через порушення заповіді, через сумнів у Божу любов. Людина у гріховному стані ховалась від Бога і почала відчувати душевний неспокій. Отож гріх нам приносить стан засмученості. І насторожує той факт, коли людина позбавлена радості, приймає стан засмученості, як нормальний стан. Це означає, що гріх починає панувати людиною, яка відійшла від джерела радості.
Бог не створив нас для смутку, а для вічної радості.
Але коли відходимо від Бога, тоді перестаємо відчувати Його присутність, разом з цим відходить наш благодатний стан душевного піднесення. Подвійним життям не можемо жити, не можемо служити двом панам. З цього приходить простий висновок, що правдиве покаяння супроводжується станом тихої внутрішньої радості, яку неможливо приховати від інших.
У навернених до Бога людей можна спостерегти, як їхнє лице показує стан радості.
У цьому пості наша церковна спільнота має допомогти один одному віднайти цю втрачену радість через відречення від гріха, а покращенням відносин з Богом.
Спільнота? Але перший гріх стався у спільноті?
Так, перший гріх стався у сім’ї. Жінку спокусив ворог, а жінка ввела у гріх єдину і найдорожчу особу – свого чоловіка. Та, котра була сотворена для радості, бо не добре бути чоловіку одному, принесла плід гріховний, а відтак і смуток. На жаль – тут дехто акцентує, що якби не життя в спільноті, то гріха би не було. Тобто, як би Адам і Єва жили окремо, то гріха би не сталось. Це означає, що краще жити самим окремо, що нікого не спокушати.
Але не спішімо із висновками, бо є ще одна історія, яка була самою першою історією людства – це сотворення людини.
Звернімо увагу, що на перших сторінках Біблії згадується, що Бог створив людину на Свій образ і подобу, сотворив їх чоловіком і жінкою. Таким чином в задумі Пресвятої Тройці, яка є спільнотою любові, була людина, яка нагадувала би Бога.
Ми віримо у єдиного Бога, у Пресвятій Тройці, Отця, Сина і Святого Духа. Віримо, що створені на Його образ і подобу. Віримо, що спільнота – це не є видумка людей чи якась форма задоволення потреб і пристрастей. Віримо в те, що коли ми є разом, то по відносинах між нами можна побачити образ і подобу Божу.
У цю неділю Торжества Православія ми почитаємо ікони і образи, я насмілююсь попросити звернути увагу на самий цінний образ тут у цьому храмі – це наша спільнота. Наша духовна сім’я – це видимий образ Пресвятої Трійці.
Тому дорогі у Христі, бути в спільноті – це виконувати Божу волю, це дозволити відчути те, що Бог відчуває у своїй спільноті любові Пресвятої Трійці.
Як це велично бачити сім’ю, яка живе на подобу Пресвятої Трійці. Як це велично увійти у храм і бачити тут зібраних людей, які сяють радістю невимовною, бо переживають присутність Бога, який віддзеркалюється у їхньому обличчі. Як це велично віднайти те, що було втрачено і відчути, те що переживали в собі перші люди.