Корабель повільно підійшов до берега, його масивний, побитий солоною водою корпус делікатно і обережно наблизився до причалу. Це був велетень, який переміг не одну бурю, його історія наповнена багатьма емоціями пасажирів, яким була відкрита краса побережжя і відкритого моря. Час до часу його надійність вимагала відповідної міцності його зв’язку із сушею. Він мав бути у воді, на суші яка з нього користь?
З його борту кинули міцну мотузку – не просто канат, а майже якірний ланцюг. Її обережно, але рішуче обмотали навколо масивного залізного кілка, міцно замурованого в причал.
Чим більший був корабель, тим товщою була та мотузка і тим непохитнішим було місце швартування.
І ось він призупинився. Він немов в морі, коли хвилі м’яко гойдають його днище і вітер свистить, гойдають вітрилами, приносячи запах далеких подорожей. Але він прив’язаний до берега.
Це пригадало про дивну ілюзію свободи.
Він може бачити безкрайній обрій. Він може відчувати припливи й відпливи. Він може навіть трохи зміщуватися, ніби погоджуючись на запрошення хвиль. Але Море не забере його. Він у морі, але не належить морю.
Мотузка гарантує, що жадоба глибини і простору, відкриття нового та іншого є обмежені.
Це також пригадало про безпеку
Дивно, але ця прив’язаність – його безпека. Це ціна, яку слід заплатити, щоб не стати жертвою хаосу, небезпечного маневрування.
Швартування Душі можливе?
Якщо зануритися у глибину цього споглядання, виникають запитання: що є цим кораблем у моєму власному житті? І що є тією мотузкою?
Людина, цей величний, наповнений мріями корабель, часто відчуває себе немов на свободі, але час до часу потребує бути прив’язаною, хоче бути стабільною.
Ми рухаємося, працюємо, обираємо свій шлях, ніби вітрила повні вітру, але є щось, що утримує нас від справжнього, безмежного плавання.
Це може бути небезпечний якір, який створює ілюзію свободи, а насправді перетворює нас на невільника:
Мотузка Страху?
Прив’язаність до зони комфорту, страх змін, осуду чи невдачі. Вона не дає потонути, але при цьому не дає плисти.
Мотузка забезпеченості?
Надмірна прив’язаність до майна, статусу, грошей. Ми змушені залишатися біля берега, бо боїмося втратити те, що “заробили”, і ця жадібність насправді контролює наш рух життя.
Мотузка схвалення та визнання?
Залежність від думки інших та їхнього визнання. Ми живемо, постійно звіряючись із маяками чужих очікувань, і будь-яка спроба відплисти в унікальному напрямку зустрічає опір цієї невидимої, але міцної мотузки, яка постійно натягнута.
Це швартування захищає нас від ризику, але воно ж і забирає можливість відкрити нові континенти, нові простори.
Справжня духовна свобода не в тому, щоб розірвати всі зв’язки, мотузки, а в тому, щоб свідомо обрати свою надійну Пристань, яка не стане місцем мого увʼязнення, але причалом моєї безпеки, віднови, наповнення.
Мотузка любові?
Якщо я прив’язаний до дріб’язкових, плинних речей, я – невільник. Але якщо моя мотузка – це свідомий зв’язк любові і вірності, який дає силу протистояти хаосу і відпускає в любий момент мене продовжувати плавання.
Отож, до чого прив’язаний твій корабель, і чи дарує ця «мотузка» тобі безпеку, чи забирає твою долю?