Хай Бог тебе благословить

Ти віриш в добро, чи далі залишаєшся опанований злом?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ 30 Жовтня, 2021. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу, коли ми згадували про притчу про багача і Лазаря, ми намагалися пізнати те, в якого Бога вони вірили, бо віра в Бога впливає на наші вчинки, впливає на наше щоденне життя і також на наші стосунки із ближніми.
Вчинки багача були зосереджені тільки на собі, на особистому щасті, а Лазар шукав відкритості, він жив постійною надією. Надія Лазаря увінчалася тим, що він переставився до місця вічної радості, а багача спіткала велика трагедія і розчарування. Багач хотів попередити своїх рідних, які так само були виховані у закритості свого щастя, хотів щось змінити, але вже було пізно. Залишається завжди актуальною порада Ісуса: слухати Божих посланців і не перекручувати їх на свій лад, бо в іншому випадку буде прикре розчарування.
Диявол це той, який хочe постійно нас звести із праведної дороги.
Робить це тихо і непомітно, перекручуючи Божу науку. Тому не дивно, що люди, спокусившись, непомітно стають опануванні його наукою і живуть у стражданнях, втрачаючи все людське, що дароване Богом, як вияв Його любові.
У сьогоднішній розповіді (Євангеліє від Луки 8, 26-39.) ми читаємо розповідь про те, як Ісус переплив на інший берег тільки задля того, щоб зустрітися із людиною, яка опанована злим духом. Це нам нагадує, що для Бога кожен з нас є дуже важливим. Він шукає за нами і хоче звільнити нас від всякого зла, щоб ми повернули свій правдивий образ.
Натомість диявол викрикує: “Що мені і тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього?”  В цих словах є прихована небезпека. Бо, якщо злому духові ця людина не важлива, то він не може опускати Бога до свого рівня, до рівня байдужості. Цими словами хоче сказати, що Бог тут ні при чому. Але це неправда. Бог не забуває ні за кого.
На цьому та інших прикладах ми переконуємось, що Боже милосердя йде до людей, котрі є ізольовані і відкинені, котрі позбавлені любові і відчувають тільки жорстокість. Цю знищену злим духом людину ніхто не любив і зло кричить, що це вже пропащий випадок. Повірити в це, що це безнадійний випадок – це найгірше, що може бути.
Зло завжди спотворює образ Бога перед нами!
Зло завжди хоче представити Бога, як Того, що байдужий, як Того, хто мучить. Зло хоче змінити наш погляд на Бога. Хоче викривити образ Бога перед нами, спотворити його, щоб ми повірили в “якогось бога”, але не пізнали і не повірили в правдивого.
Тоді, коли ми змінимо наш погляд на Бога, тоді і наш погляд на людину буде іншим. Замість погляду любові, буде погляд страху, упередження. Ось так стаємо один одному ворогом. А перед ворогом треба захищатись, втікати і знищувати його.
Як багато зла через подібний страх один перед одним залишилось в історії людства і зараз ще далі чиниться багато зла людині в ім’я Бога … Прикро… Бо через це багато людей відійшли від Церкви і від Бога.
А хіба можна вірити в такого Бога, що є байдужим чи жорстоким мучителем?
Спотворюючи образ Бога, знищуються зв’язки любові між людьми. Зло спотворює людство і воно стає носієм не любові, а страху, гніву, ненависті. Дехто, перебуваючи в панічному страсі, віддалюється від інших і закривається в собі. А ще інший немов нападає, щоб знищити того, перед ким має страх. І в цій ізольованості і самотності людини злий дух доводить до смерті, до знищення. Як це було показано на прикладі стада свиней.
А Бог не знищує нікого, навіть злому духові дає вибір, але той використовує свій вибір собі ж на шкоду. Диявол не може творити нічого доброго, він може тільки доводити до знищення і себе, і інших.
Ми не знаємо всієї історії про цього юнака. 
Не знаємо як це сталось, що він дозволив себе довести до такого стану. Досвід духовних осіб показує, що зло переважно  використовує одну і ту саму тактику. Тому, знаючи її, можемо розпізнати дію диявола в нашому житті.
Найперше він боїться бути відразу викритим. Бо людина, хоч і є пошкоджена гріхом, але в своїй природі є доброю, тому різко реагує на явне зло.
Зло дуже добре вивчає людину від самого малечку, хоче пізнати її слабі сторони, щоб потім у делікатний момент людини, коли буде найбільше потребувати любові, ось тоді підсунути щось нищівне.

Зло, ховаючись, непомітно входить в життя людини. Спочатку нав’язує нам те, що все створене Богом для добра, ще можна використати на щось інше, що потім виявиться прихованим злом, шкодою нам самим. Далі нас переконує, що злі вчинки – це немов таке “міні зло” чи “майже добро”, і після різних пояснень і оправдань злий дух спонукає до того, що все це має мати продовження, що так легше і зручніше для нас.
Тоді людина непомітно приймає в своє життя зло. Зло непомітно входить і узаконює себе під видом чогось навіть “доброго” і “необхідного”, а інколи “як єдиний варіант, як єдиний вихід”. Найгірше те, що ми ось так обмануті, настільки починаємо вірити злу, що перестаємо вірити в добро, вірити в покращення, вірити Богу!
Ми вже не чуємо голос Божий і починаємо затримувати в собі погані думки супроти Бога, супроти Його доброти. Бог поступово стає для нас ворогом. Увага: той, хто нас безмежно любить в наших зіпсутих очах постає, як ворог. А перед ворогом ми захищаємось, втікаємо, боїмось його і навіть хочемо його знищити.

Дорогі браття і сестри, щасливий той юнак, котрий, хоч був опанований злом, але зустрів Ісуса. Ця зустріч його змінила і змінила його життя. Спаситель звільнив його і повернув йому правдивий образ людини і цей юнак пізнав правдивий образ Бога. Більше того – цей юнак став апостолом і проповідником правдивого Бога. Цей юнак спочатку хотів залишитись з Ісусом і ми розуміємо чому. Він стільки пережив знущань в минулому від цих жителів, ця місцевість йому могла пригадувати дні самотності і невимовних мук. Але Ісус посилає його до цих жителів і просить його залишитись. Хіба це можливо? Так, це стає можливим, коли не буде зла, а буде лише любов. Лише любляча людина може любити всіх і ворогів також, лише любляча людина може перемінювати місце панування зла на місце Божої любові.
Зло вийшло із цього юнака, але таки опанувало жителями тої місцевості, які прогнали Господа. Зло представило Ісуса, як того, що нищить, хто є небезпечний для них, якого вони мають боятись і проганяти. Ось так  неправда диявола опановує людьми.
Тепер ми це знаємо. Також знаємо, як часто зло нас вводить у спокусу і доводить до лукавості, щоб від нас відібрати надію на краще, щоб спотворити в наших очах і ближніх наших і самого Бога!
Тому тепер будьмо пильні!
Перебуваймо постійно у спогляданні Божого милосердя, яке виявляється у нашому щоденному житті. Не спокушаймось на диявольські думки супроти Бога і наших ближніх, не будьмо ворогами один одному!
Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. (Перше послання апостола Йоана 4:12-19)

Прослухати проповідь виголошену у м.Савона

 

Прослухати проповідь виголошену у м.Кʼяварі

Прослухати тільки в аудіо

Ключові слова до цього допису:

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.