Тема: “У церкві має бути голос благання одного чи всіх, що обʼєднались довкола його болю?”
*ВСТУПНІ РОЗДУМИ:*
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Луки (Лк. 18, 35-43.) ми читаємо уривок про незрячого чоловіка-жебрака, який невтомно благав про зцілення, а після чуда залишив усе і пішов за Ісусом. Цей жест довіри по-особливому вражає після згадки історії про багатого юнака, який не благав, не повірив Ісусові і не пішов за Ним, бо звірився на багатство.
Ці дві історії відразу запрошують нас до роздумів: “На що краще покладати свої надії: на багатство чи на віру, яка спасає?”
Чоловік жебрак привертає до себе увагу своїм невтомним благанням: “Змилуйся наді мною!” Хоч йому забороняли голосити, але він не переставав молитися! А що би було, якщо би він замовк? Якщо би закрився в собі ображений на всіх і на все? Чи це би змінило його життя на краще?
З початком війни наші спільноти переживають дивне явище. На початку вторгнення і страждання нашого народу було багато бажаючих молитись за мир в Україні, за наших воїнів. Але тепер ми спостерігаємо, що чисельність тих, хто незламно волають до Бога суттєво зменшилась. Чому, на вашу думку, дехто покинув молитву і спільне благання? А чому інші продовжують?
*Синодальна Спільнота*
Дорогі у Христі браття і сестри, ми продовжуємо шлях до “синодальної спільноти” і до пізнання Божої волі щодо нашої духовної родини. Серед нас, християн, також не завжди є ясність і розуміння нашої поведінки. Інколи і серед нас бракує належної уваги один до одного.
В історії про сліпого жебрака вражає той нелюдяний факт, що в часі його благання дехто перешкоджав йому благати про допомогу. Замість того, щоб поспівчувати і підтримати його молитву, а навпаки хотів заглушити її. Не виявив співчуття, а відкинув його біль, його страждання, немов кажучи: “не заважай нам тут”
У наших спільнотах можна зауважувати людей, які несуть у собі різні труднощі, фізичні недуги, душевні болі через втрату рідних, через стрес війни, труднощі в сімʼї, важку хворобу … Хтось приховує, а хтось не може вже більше тримати у собі і має потребу виразити це, але є якісь перешкоди.
Чи Ви знаєте таких людей у нашій спільноті? Як Ви і вся спільнота могли би допомогти цим людям, щоб вони не мали страху відкрити свій біль, переживання і попросити допомоги?
*ЗАВЕРШАЛЬНА МОЛИТВА*
Господи, наш Спасителю, Ти почув голос благання сліпого жебрака і виявив його молитву іншим, ставлячи у приклад його невтомне благання і наполегливість. Скріпи нашу віру, щоб ми залишились вірними нашим постановам, бажанням і даних Тобі обіцянкам. Вчини так, щоб наша спільнота була місцем, де тебе почують, де тебе приймуть і де підтримають у спільній молитві. Нехай кожен у нашій спільноті відчує співчуття та любов.
І будь благословенний, наш Боже, у нашій спільноті завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.Амінь.