Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Дорогі браття і сестри у Христі, у 5 неділю Великого посту ми згадуємо про те, як Ісус в черговий раз звіщає апостолам про страсні події в Єрусалимі (Мр. 10, 32-45.).
Це нагадує нам ті ситуації, коли ми відкриваємо дорогим нам людям щось дуже важливе і делікатне. Ми відкриваємо їм таємницю, щось дуже сокровенне і очікуємо просто підтримки, а можливо готуємо їх до майбутніх змін, щоб вони немов приготувались, приготувались до того, що вже не буде так, як раніше.
Коли Ісус говорив про свої майбутні страждання, то робив це як вияв любові до учнів, хотів їх попередити, приготувати і виявити їм свою довіру. А можливо Він теж бажав мати підтримку і запрошував їх до участі у жертвенній любові.
На жаль у відповідь він почув недоречні запитання про особисту користь.
Звичайно, що це викликало обурення і напругу серед інших апостолів. В часі цього шуму і бурмотіння вже ніхто не памятав про слова Ісуса, про делікатність і таємничість.
Боротьба за особисту користь і страх, “що мені щось не вистачить”, “що хтось буде щось мати, а я залишуся обділений і т.д.” як колись, так і тепер відволікає від Слова Божого!
Як колись, так і тепер люди вже не пам’ятають слова надії, не живуть ними, а більше довіряють словам розпачу та страху. Так всі ми живемо у напрузі і недовірі. Живемо у страсі: чи можна на когось покластись чи є довкола нас надійні люди?
Не так воно хай буде між вами!
Ісус дає нам пораду, як вберегти своє серце, щоб воно не заразилось гріхом: “Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою,”
Таким чином це служіння між нами, не боротьба за панування один над одним, є для нас шляхом спасіння.
Великі в очах Божих – це не ті, хто домінує, а ті, хто готовий служити з любов’ю і смиренням, наслідуючи Христа.
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми чуємо запрошення: не шукати слави і влади для себе і своєї користі, а шукати можливості бути корисними, потрібними один для одного. Таким чином будемо творити середовище надії.
Історія
Одного разу одна особа сказала: “На мене не можна покладатись! Не надійся на те, що я тобі допоможу! Я не надійна людина.”
Це слова, які насторожують, бо віддалюють нас між собою, творять відстань, навіть, якщо ми фізично близько.
У той час, коли всі говорять про гарантії і безпеку, важливо пригадати, що гарантіями безпеки для людства були залишаються: віра, надія і любов. Ніщо нас так не захистись і не збереже від зла, як ці Божі дари.
Людство загине, коли не буде віри в Бога і віри між людьми,
Людство загине, коли не буде надії на Бога і надії між людьми,
Людство загине, коли не буде любови до Бога і любові між людьми.
Ісус своїм прикладом це показав і запросив нас до наслідування, як можна бути великим, будучи слугою.
У ці останні дні Великого посту запрошую вас до творення середовища надії:
Запитуймось час від часу: я надійна людина? Чи можуть це підтвердити інші?