Тема: Як ми хочемо прожити життя в клопотах чи в довірі та пізнанні Божої любові?
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 6. 22-33.) ми читаємо уривок із Нагірної проповіді Ісуса. Правдоподібно ці перші слова Євангелії (Благої вісті) Учитель з Назарету голосив в інших містах та селах тоді, коли їх відвідував із учнями. Тепер ми чуємо ці слова у нашому храмі, у нашій спільноті.
Люди приходили до Христа і слухали ці слова, це було справжнє слово надії. Хтось знаходив відповіді на свої запитання, а для когось – це був поштовх поставити свої нові запитання. Відчувається, що Наука Христа була дуже простою і на прикладах взятих із сотвореного світу, звичайного життя.
Це не були чергові правила, закони, заповіді: що робити, щоб привернути доброту Бога! А це були радше дороговкази як жити з Богом і як жити між собою, щоб було видно між нами Царство Боже, щоб ми дійсно відчувати себе Божим народом, а не поганами.
Вражає, що Ісус інколи звертається в однині, немов – це стосується особистої відповідальності, але в більшості дає ці дороговкази в множині, тобто для всіх нас. Він немов дає нам підказку, що дорогою життя треба йти разом, а все інше нам додасться.
Дуже часто людина турбується через страх перед майбутнім, через страх, що щось не здійсниться. Цей страх стає менше відчутним у спільноті. А збільшується страх тоді, коли почуваєш себе самотнім і одиноким, навіть, якщо ти є в тій ситуації з іншими.
Турботи, неспокій, журба дуже впливають на наше життя і це відчувається, це також стає видно у погляді людини. Декого ми так і називаємо: це світла людина, у неї світлий погляд.
Синодальна Спільнота
Дорогі у Христі браття і сестри, ми продовжуємо шлях до “синодальної спільноти” і до пізнання Божої волі щодо нашої духовної родини.
Слухаючи слова Христа про світлість нашого ока і заклик не турбуватись, що ми відчували у нашому серці? Це були слова утіхи чи настороженості?
У наших спільнотах ми бачимо різних людей. Без сумніву активні швидше привертають нашу увагу ніж менш активні. Слухаючи науку Сина Божого виникає запитання: а хіба активність творить Царство Боже серед нас? Ісус нас навчає, що довіра до Бога важливіша ніж клопоти і переживання. То можливо бути активним і не заклопотаним?
Завдання
Запрошуємо до спілкування і нагодою поділитись історіями, які ви пережили в наших спільнотах.
1. У цьому світі завдяки рекламі, моді, штучним потребам зростає бажання постійно мати щось нове, чогось більше. Що допомагає вам вистояти і не гнатись за всім?
2. Чи ви маєте серед ваших знайомих в спільноті, в сімʼї таких людей, які попри все зберігають спокій у серці і не бентежаться? А ви звертали увагу, який у них погляд?
ЗАВЕРШАЛЬНА МОЛИТВА
Господи Ісусе, Учителю, що даруєш нам слово надії, яка залишає у наших серцях мир. Ми дякуємо тобі, що ти на прикладі створеного світу нам пригадуєш про свою любов і турботу до нас. Дай нам силу вистояти у час спокус через різні дрібниці, які можуть затемнити у наш погляд і темрява журби тоді зможе поглинути нас.
Світлом своєї любові допоможи нам відрізнити важливе від зайвого, спасенне від погубного, святе від грішного, відчне від проминаючого, того, що веде до Твого Царства і того, що відволікає.
Нехай наша спільнота і наші сімʼї будуть добрим прикладом довіри до Тебе і місцем взаємної опіки.
І будь благословенний, наш Боже, у нашій спільноті завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.Амінь.