Дорогі браття і сестри у Христі, читаючи уривки з Євангелія від Матея, ми немов продовжуємо подорожувати з Ісусом та апостолами. Після подорожі до Герасинських околиць, де жили погани, і після прохання залишити їхній край, Ісус повертається до міста Капернауму (Мт. 9, 1–8).
Відразу хочеться зауважити, що після різних труднощів Ісус із апостолами не перериває своєї мандрівки — Він продовжує її. Це великий приклад надії: не зупинятись на труднощах, поважати вибір інших і далі виконувати свою місію.
Ми дізнаємось, що Його вже очікував розслаблений чоловік, який, як з’ясувалося, потребував не тільки фізичного зцілення, а й духовного — прощення гріхів.
Боже милосердя велике. Бог прощає нам, щоб ми могли оновити паломництво нашого життя.
Зцілення потребував розслаблений. Його принесли на ношах, а після зцілення він сам повернувся додому, несучи ті ноші. Це, мабуть, була дуже зворушлива картина: бачити, як він несе те, до чого раніше був прикутий. Тепер він — вільний! Він може лягти на ці ноші й відпочити, а може піднятись із них і продовжувати йти дорогою життя.
Але ця картина має ще один епізод — обурення і лихі думки в серцях фарисеїв.
Дуже часто на дорозі нашого життя нас зупиняють саме такі люди, які не здатні давати надію. Свої серця вони наповнили лукавством і лихими думками. Вони закриті до Божого діяння і стають на перешкоді. Вартує зупиняти свою увагу на них?
Так, не вартує ігнорувати нікого! Треба бути відважними, щоб дати їм запитання і так закликати до навернення, як це зробив Ісус!
Ісус запитує: «Чого лукаве думаєте в серцях ваших?»
«Бо з нутра, з людського серця, походять злі думки…» (Мр. 7, 21).
Коли ми відчуваємо стан безнадії, важливо звернути увагу на своє серце: що є в нашому серці?
Чи воно ще є місцем Божої ласки, чи ми вже дозволили злу панувати в ньому і довести нас до духовної розслабленості?
Молімось завжди «Серце чисте утвори в мені, Боже, і духа правого віднови в нутрі моєму» (Пс. 50, 12).
Дорогі в Христі, наша мандрівка життя буде продовжуватись у надії лише тоді, коли ми матимемо відкриті серця на Бога, який хоче повернути нам втрачену свободу. Щоб те, до чого ми прив’язані, не стало місцем нашої погибелі, але засобом до пізнання Божої любові й осягнення Божого Царства.
В Євангелії від Івана Ісус каже: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник! Невольник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. (Йо. 8, 34–36).
Сьогодні ми прийшли до храму у цьому ювілейному році “Паломників Надії” звернімо увагу на наші серця: чи вони здатні жити надією і давати надію іншим?
А також:
Що є в нашому житті, до чого ми прикуті?
Який гріх Ісус має нам простити, щоб ми стали вільними?