Двоє молодих людей у публічному місці злились в поцілунку. Уста їхні були разом, але їхні погляди постійно блукали довкола, немов шукаючи сторонніх глядачів. Залишається нерозгаданим питання: це був поцілунок любові чи лише частина публічної театралізованої сцени «кохання»?
Бракувало ще простягнутої руки зі смартфоном для селфі, аби весь світ побачив… цю сцену. Та і сталось … Вона витягула телефон і за мить всесь світ став свідком цієї сцени. Потім вони “розʼєднались” і кожен поглянув на свій телефон …
Яке ж враження залишає таке позування?
Які думки наповнюють таких «акторів»?
Який символ любові вони насправді мріють подарувати одне одному?
За мить на горизонті з’явилася ще одна пара: вона — у візку, він — поруч, за її спиною. Вона була завжди по-переду від того часу, коли сіла у візок. Він завжди позаду з того часу, коли розділив її біль. Час від часу вона підіймала голову вгору — і завжди зустрічала його погляд. Здавалося, що вони були самі в цьому велелюдному місці… Милуватись ними було приємно — і навіть трохи незручно, настільки це було інтимно й правдиво.
2.08.2016
Савона