Дорогі браття і сестри у Христі, у євангельській історії зустрічі законовчителя і Учителя з Назарету (Лк. 10, 25-37.) ми чуємо як Ісус запрошує його до діла милосердя: “Іди і роби ти так само”.
Виявляється не вистачає цікавитись і задавати запитання та отримувати теоретичні відповіді. Боже слово спонукає нас до діяльності. Бо саме наші дії, наші історії творять наше життя і дають життя вічне.
Законник, який запитує Ісуса: “Хто мій ближній?”, насправді намагався виправдати себе, поставити якісь межі в любові, визначити коло тих, на кого він повинен витрачати свій час і з ким він має жити. Ісус відповідає історією, яка виходить за межі традицій і звичаїв того часу. Таким чином Ісус запрошує бути ближнім – і це не просто відповідь на питання (хто є ближній?), а це є запрошення до дії – стати ним, стати ближнім!
У притчі ми бачимо трьох осіб, і більшість, тобто двоє – це ті, хто “пройшов мимо”: священик і левіт. Вони, можливо, мали “поважні” причини (ризик осквернитися, поспіх до служіння та інше). Але факт є фактом, що їхня байдужість вказує на егоїзм чи надмірну зайнятість, що не залишили місця для вчинку милосердя. Вони думали про себе, ігноруючи іншого.
Натомість, Самарянин – чужинець – ризикує і відкривається на чужого. Його вчинок – це повна протилежність виправданням попередніх. Він не запитує: “Хто ти мені?”, він просто бачить потребу і робить те, що відчуває має зробити тут і тепер. Він присвячує свій час, свій транспорт, свої гроші та, найголовніше, обіцяє повернутися. Це яскравий приклад милосердя, яке виходить від справжньої свободи, жертовності і люблячого серця.
Синодальна спільнота: Не проходити мимо
Спільнота твориться тоді, коли ми стаємо ближчими один до одного. Коли “випадкові відвідини храму” стають початком нового життя у спільноті. Читаючи Святе Письмо, ми можемо шукати як оправдатись, подібно до законника, або можемо пізнавати наше покликання у наслідуванні Самарянина.
Нам потрібно запитати себе: кого ми пустимо у коло наших ближніх? Чи закриємо ми очі, коли хтось, особливо із незнайомих, потребує милосердя, чи ризикнемо і відкриємося на “чужого”?
Тільки подолавши свою внутрішню зайнятість чи егоїзм, ми знайдемо простір для милосердя і дійсно станемо учнями Христа, Який сказав: “Іди і роби ти так само.”
Завдання (запрошення до ділення)
- Запрошуємо вас до спілкування, щоб поділитися своїм досвідом подолання байдужості.
Наслідування милосердя: Ми часто знаходимо виправдання (зайвий клопіт, брак часу, “не моя справа”), щоб пройти мимо.
Як зробити так, щоб не оправдовуватись, а наслідувати тих, хто творить діла милосердя?
Поділіться конкретними практичними кроками, які, на вашу думку, допоможуть нашій спільноті бути більш уважною до потреб “побитих” довкола нас. Як чужі стають ближніми, особливо зараз в час війни, коли так багато нужденних і потребуючих, але навіть не знайомих нам людей? - Милосердний Самарянин перетворив “чужого” на “ближнього” через конкретну дію.
Запрошуємо поділитися історією (з вашого життя, чи життя спільноти), коли немов випадкові і чужі люди стали для вас близькими, і ви навіть поріднились між собою. Як саме це сталося, і чи відчуваєте ви, що це був шлях до творення нашої спільноти?
Завершальна молитва
Господи Ісусе Христе, Ти відкрив нам істину, що наш ближній – це той, з ким ми зближуємось у милосерді. Дякуємо Тобі за приклад Самарянина, який показав нам, що можна приймати і любити тих, хто трапився на дорозі нашого життя.
Даруй нам благодать побачити і не відвернутись від тих, яких довірив нам, щоб ми обʼєднались у милосерді.
Прости нас за ті моменти, коли ми, як священик і левіт, пройшли мимо, виправдовуючи свою байдужість через якусь зайнятість чи страх через власний егоїзм.
Даруй нам мужність ризикнути і відкритися на “чужого”, “випадкового”, “зраненого”, “нікому непотрібного”, щоб через нас виявилось Твоє милосердя. Як колись Ти через інших виявив свою Любові до нас, ми віримо, що тепер Ти кожному з нас кажеш:
“Іди і роби ти так само”.
Нехай наша Синодальна Спільнота буде місцем, де жодна людина не залишається півмертвою, але де кожен, хто приходить, має можливість стати ближнім і відчути любов, добре слово, звільнення від ран та надію, що тепер він не сам.
Амінь.