Плащаниця – німий свідок, що промовляє
У місті Турині в Італії виставлено полотно Святої Плащаниці. Мільйони людей ідуть до цього храму, щоб зупинитися на кілька хвилин біля цього полотна. Люди приходять різні і поведінка різна також. Все стає зрозуміло навіть по тому як називають візит: хтось каже, що їде подивитися на плащаницю, хтось їде на поклоніння, хтось із цікавості, а хтось із обов’язку. Є ті, хто вірить у її надзвичайність, інші заперечують її автентичність. Є цікаві, котрі оглядають кожну затемнену пляму, стараючись щось знайоме побачити, інші немов байдужі до того, щоб щось побачити, бо закривають очі, натомість у них відкривається серце.
Підходять туристи фотографуються на пам’ять, щоб була згадка. Наближуються із трепетом духовні особи і вклоняються, щоб віддати належне і у своєму серці залишають на згадку незабутні пережиття.
Плащаниця – це відповідь і запитання.
Прочитати все »
Пасха – це перехід до переконання: щоб ділам Божим виявитись на тобі
Коли людина має труднощі, то вона час від часу себе запитує: «чому є так і доки це все буде тягнутися?»
Це природно шукати причину твоїх проблем і мріяти про їх вирішення. А якщо не можеш вияснити, що є причиною? То що?
Дійсно у нашому житті є багато запитань і мало відповідей. Хоча, якщо задуматися, то все вияснюється з часом або само відпадає як непотрібне. І це є доказом старого твердження: все знати не можна! А чи потрібно знати все? Прочитати все »
Пасха – це відновити свою довіру до Бога, щоб бути перемінені, як та жінка, навіть покличемо інших…
Дорогі браття і сестри, у цей пасхальний час згадка про розмову між Ісусом та жінкою-Самарянкою нагадує нам простий людський процес, який називаємо “Спілкування”. Читаючи уважно про цю подію, відчуваємо, що тут більше переважав монолог ніж діалог і це при тому, що вони говорили по черзі.
Як Ісус, так і жінка часто вживали ті самі слова , але вели свою тему розмови. Кожен з них вживав слова у своєму значенні. Так деколи є: люди говорять про одне і теж, але розуміють зовсім інше. Розмова не “клеїться”, стаються зайві непорозуміння і навіть сварка.
Застелене ліжко – естафета гостинності між паломниками
Відійти на якийсь час від життя, щоб побачити краще його суєту і наповнитись духом життя, це буде можливо тільки тоді, коли будеш мати відповідне середовище. Одним із них є монастир. Монахи шукали віддалені і самітні місця, щоб побути у тишині та в єдності із Творцем. Монашество – це приклад християнської відданості у пошуках глибини духовного єднання із Богом. Багато себе освятило, повертаючи втрачений діалог між світінням і Творцем.
Такий стиль життя викликав природне зацікавлення і в простих людей. При монастирі почали також виділяти місце для прочан. Монахи, хоч і віддалились від світу, але раді людям, що приходять до них. Люблять, щоб скарби духовного життя помножувались. Прочитати все »
Пасха – це відповісти Богу на запитання: що ти бажаєш? І будуть зміни
Із подією про паралітика, сидячого біля купелі «Витесда», ми немов віддаляємося від самої події воскресіння. Хоча наголошувалось раніше, що про воскресіння ми будемо згадувати кожної неділі і цілий церковний рік.
Каже апостол Павло у першому посланні до Кор. 15, 14 “Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша”. Отож всі події, про які ми будемо читати та роздумувати, нехай вони будуть у світлі воскресіння нашого Спасителя – це означає, що воскресіння як і страждання, смерть та все життя Ісуса, було задля нашого спасіння через віру в Бога.
Християнин, читаючи про чуда зроблені Христом, не дивується лише із факту незвичного діла. Християнин найперше шукає зміст, думку в цьому чуді: Чому воно сталось, що Христос хотів відкрити тій особі, а також нам? Як хотів скріпити нашу віру?
Чи ти бажаєш … ? Прочитати все »
Пасха – це особиста зустріч з Христом, воскреслим і живим
Сьогодні разом і з жінками мироносицями згадуємо тих, котрі зустріли воскреслого Христа. Тих, котрим не було достатньо слухати розповіді про Спасителя, читати про нього історичні книжки чи вирізки із газет, а вирішили Його зустріти особисто. Прочитати все »