Піст надії – 40 днів і 40 слів надії у св Письмі
У цей ювілейний рік ми маємо запрошення вирушити в подорож до Пасхального Таїнства в надії на вічне життя з Богом.
Приймаючи це запрошення запрошую вас до прийняття Божого слова. Кожного дня посту – уривок із св. Письма, де згадується про надію.
1 тиждень Великого посту
Понеділок
„Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого.“
(Римлян 15:13).
Вівторок
„Лише у Бозі спочивай, душе моя у ньому бо моя надія“
(Псалом 61. До6).
Середа
Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
(Римлян, 8.24) Прочитати все »
Бог нам дає вибір: на кого чи на що покладати надію
Дорогі в Христі, Слово Боже, яке ми читаємо перед початком Великого посту (Мт. 6, 14-21.), нам нагадує, що ми маємо вибір прощати, або не прощати. Маємо вибір надіятися на свої сили, чи на матеріальні блага, або покласти свої надію на Бога. Наслідки від цього будуть різні.
Коли ми прощаємо, ми даруємо людині надію
Прощена людина може сподіватися, що наші розірвані стосунки будуть відновлені, що наш відносини будуть мати продовження. А якщо не прощаємо людині, ми таким чином не даємо їй цієї надії. Вона не може надіятися на добрі стосунки, не може надіятись, що той зв’язок, який розірвався, може знову відновитись. Коли зв’язується розірване, то відстань зближується, так і люди можуть станути навіть ближчими один до одного після конфлікту. Дар прощення – це є дар надії Прочитати все »
Дім Божий – це дім надії, це місце, де ти завжди бажаний і тебе завжди чекають!
Дорогі браття і сестри у Христі, кожен з нас має дім, де мешкає тимчасово чи постійно. Сьогодні ми зібрані в домі, який називаємо Божим домом!
Цей дім збирає нас, дітей Божих, щоб ми об’єдналися в молитві та служінні перед нашим Небесним Отцем. Батькам подобається, коли діти навідуються до них. Наш Небесний Батько радіє від нашої присутності.
У цьому ювілейному році, коли приготовляємось до Великого посту, ми запрошені задуматись над тим: чим є для мене є храм Божий?
Притча про батька і двох синів нам пригадує про спільне життя в у спільному домі.
Притча нам пригадує про те, що сімʼя має бути разом, але приходить час, коли з різних причин хтось залишає дім і йде у світи. Дім – це не в’язниця, тому ніхто не має змушувати тебе бути в ньому. Навпаки, в домі ти маєш себе чути безпечно і радісно, маєш хотіти бути в дому, бо це місце, де ти перебуваєш в любові.
Храм Божий будуть для того, щоб проголосити це місце Божої любові, яка спонукає нас до любові між собою! Якщо забракне любові, тоді люди будуть залишати храм, бо він перестане бути безпечним місцем. Але причина залишити храм може бути інша…
Притча нам пригадує про те, що дім, це місце, де тебе чекають.
Храм Божий – це місце, яке ти можеш залишити, але ти маєш пам’ятати, що це те місце, де тебе чекають. Очікування – це ознака любові. Це чудові слова надії! Запам’ятаймо ці слова: що храм Божий – це місце, де ти бажаний, де чекають на тебе не залежно від того ким ти є, чи ким ти став. Прочитати все »
З якими словами надії ми відходимо із наших місць молитви?
Дорогі браття і сестри у Христі, у цьому ювілейному році ми продовжуємо наше паломництво до нашого храму, щоб зустрітись разом із Господом. Храм – це місце, де ми можемо спільно пережити присутність нашого Бога, який Сам наголосив на тому, що, де є двоє чи троє зібрані в Його ім’я, там є і Він серед них. Будучи разом у храмі, ми маємо чудову можливість спільної молитви. Але якщо вона є спільна! Бо може бути так, що може бути нас багато в одному приміщенні, але кожен сам по собі, тоді це не можна назвати спільною молитвою.
В історії “про молитву Фарисея і Митаря у храмі” можна побачити, що вони молились немов разом, але єдності між ними не було. Без сумніву, що на це вплинуло їхнє ставлення один до одного: один вважав себе кращим він іншого, а інший вважав себе недостойним.
Чи хоче Бог, щоб була така велика відстань між нами? Прочитати все »
Серед темряви світло сяє ще виразніше
Христос рождається!
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми читаємо уривок Євангелії від Матея (Мт. 2, 13–23.), який немов перериває радісну подію народження Спасителя, але насправді показує, що ми живемо на цій землі, де твориться боротьба за спасіння людини.
Хто б це не був: проста людина чи Божий син, небезпека є для всіх і ми потребуємо спасіння. Божий Син, що приніс спасіння Людству, сьогодні показується, як Той, хто сам потребував спасіння від людини.
Так, це Отець спас Свого Сина, але через людей, які були відкриті на Його голос.
Сьогодні ми згадали про переслідування дитяти Ісуса царем Іродом, про вбивство малих дітей, про вигнання Пресвятої родини у Єгипет, про повернення зі страхом. Всі ці події є сумними і показують, як зло жорстоко намагалось перекреслити плани Господні.
Злий дух спокушає людей і вони творять злі вчинки.
Всі ці злі вчинки були вчинені людьми. Зло спокушає всіх без винятку, щоб спокушена людина зробила страшні речі, незалежно від того, хто вона є і яке має становище в суспільстві. Чим важливіша людина, тим більше спокусник може зробити через неї зла.
Ось до прикладу, цар Ірод, цар вибраного Божого народу, спокусився і став ворогом Сина Божого, вбив своїх же благословенних людей, невинних дітей тільки через те, що вони народились у той час і в тому місці … це щось страшне і не зрозуміле. А хіба злі вчинки можна зрозуміти?
Це пригадує нам про те, що може зробити зло через спокушену людину.
Саме тому нам слід постійно бути уважними, щоб ми не впали у спокусу. А щоб не впасти у спокусу, потрібно бути завжди бути в Божій ласці, завжди бути ведені Святим Духом, щоб злий дух до нас не мав підступу.
Якщо ми не будемо відкритими до Бога, якщо не будемо довіряти Йому, тоді легко спокуситись і вже у твоєму серці не буде місця для Бога і для Божого. А нейтрального становища нема: ти або з Богом, або проти Нього. Прочитати все »
Бог і ми всі чекаємо на твоє “Так”!
Дорогі браття і сестри у Христі, щороку перед Різдвом свята Церква запрошує нас до роздумів над уривком з Євангелії від Луки, в якому розповідається про одного чоловіка, який запросив на гостину багатьох. Він належно приготувався, бо вірив, що ця вечеря мала бути дуже важливою, як врешті і кожна зустріч є важливою, бо скріплює стосунки між людьми.
З часом дорослішаємо і дуже ретельно ставимося у виборі, де провести час і з ким саме.
Хтось із людей сказав, що наше життя вже не є таким довгим, щоб ми витрачали час на марно і на будь-кого. Ми один на одного впливаємо і нам вирішувати, який має бути вплив: корисний чи шкідливий?
І коли хтось каже “Ні”, тоді це означає, що він вибрав щось краще.
Зустріч обʼєднує між собою запрошених
Цей чоловік, коли запрошував багатьох, мабуть хотів, щоб вони не тільки прийшли до нього в гості, але також, щоб всі об’єдналися між собою. Тому спільні зустрічі мають дуже важливе значення в нашому житті, бо об’єднують нас між собою.
У сучасному світі все більше і більше існує схильність “мати щось своє” і “бути щасливим у своєму”. І так має бути бо це розвиває особисту відповідальність особисту участь це є ознакою здійснення мрій бажань а з другої сторони це може привести до віддаленості і до ізольованості від інших. І так кожен закривається у своєму щасті, і вже не потребує іншого. Так люди віддалюються та ізолюються один від одного і також від Бога.
Ми також спостерігаємо таке явище і в наших спільнотах. Коли стає все складніше: приходити до храму на спільну молитву, брати участь у спільних акціях і навіть ходити один одного до одного в гості. З однієї сторони ми потребуємо цього спільного пережиття радості і ділення із своїми болями, а з другої сторони є постійно якісь причини, щоб сказати “Ні”. Прочитати все »