Дорогі браття і сестри у Христі, у цьому ювілейному році ми продовжуємо наше паломництво до нашого храму, щоб зустрітись разом із Господом. Храм – це місце, де ми можемо спільно пережити присутність нашого Бога, який Сам наголосив на тому, що, де є двоє чи троє зібрані в Його ім’я, там є і Він серед них. Будучи разом у храмі, ми маємо чудову можливість спільної молитви. Але якщо вона є спільна! Бо може бути так, що може бути нас багато в одному приміщенні, але кожен сам по собі, тоді це не можна назвати спільною молитвою.
В історії “про молитву Фарисея і Митаря у храмі” можна побачити, що вони молились немов разом, але єдності між ними не було. Без сумніву, що на це вплинуло їхнє ставлення один до одного: один вважав себе кращим він іншого, а інший вважав себе недостойним.
Чи хоче Бог, щоб була така велика відстань між нами?
Господь у цій історії відкриває нам нам таємницю, як Він реагує на нашу присутність у храмі, на наші молитви, на наші стосунки із іншими. Інколи люди запитуються: “А чи Бог чує мої молитви? А чи Він взагалі звертає увагу на мене?”
Може з впевненістю сказати: “Так, чує і звертає увагу не тільки на наші слова, але і на те, які ми ставимось до інших!”
У цьому ювілейному році “Паломників надії” звертаємо увагу на слова сказані Ісусом:
“Кажу вам: цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
Для недостойного, але смиренного митаря це були слова надії, а для фарисея – ні, бо врешті він цього не потребував, адже в його так званій молитві було відчутно багато самонадійності. Бог ніколи не може схвалити людину у гріховному стані і цим потвердити її та дати надію, що немов все добре. Немає нічого добро у самонадійні поведінці. Тому “кожний, хто несеться вгору, буде принижений” і цей фарисей має пройти шлях очищення від самонадійності. Можливо тоді, після шляху випробувань і зцілення від гордості, він зможе увійти царство Боже.
А митар прийшов до храму з надією на Боже змилування і повернувся додому виправданий та піднесений надією.
Дорогі у Христі, ми сьогодні також прийшли до храму, кожен з нас вдома теж звертається до Бога, а з якими словами надії ми відходимо із наших місць молитви? З яким душевним станом ми вийдемо сьогодні?