Побороти страх перед людьми, щоб вірити і надіятись нас Бога
Дорогі брати і сестри у Христі, уривок Євангелія від Луки (Лк. 8, 41-56) нам пригадує про дві зворушливі історії, які звʼязані між собою надією на зцілення від Бога. Ці історії показують як люди не впали у відчай і дозволили Богові діяти. Коли людські сили вичерпані, тоді легко закритись у собі і дозволити безвиході запанувати у наших думках та почуттях, тоді життя стає дійсно немилим. Дехто так і свідчить: “я втатив сенс життя”, “для чого тепер жити і так нічого не допоможе”. Ці сіторії пригадують про людські долі, які боряться довгими роками і все без успіху, а також пригадують про тих, кого біда зустрічає раптово і розумієш, що тут ти себе відчуваєш безпорадним.
Хто як не ми, український народ, сьогодні, розуміємо і жінку кровоточиву, і батьків помираючої дитини? Події війни, що вплинули на нас, зробили нас близькими до тих персонажів Євангелія. Ми знаємо, що таке страх за життя дитини; ми знаємо, що таке нести тягар невиліковної хвороби протягом довгих років. Наші сльози, наші тривоги, наша економічна скрута – все це відображає біль, який переживали ці люди. Прочитати все »
Його вважали безнадійним, а він став для них знаком надії
Дорогі брати і сестри у Христі, сьогоднішнє Євангеліє (Лк. 8, 26-39.) переносить нас на протилежний берег від того, де за звичай проповідував Ісус, подія відбувається у Герасинському краю, у місці поганському, де за звичай жили язичники. І ось Ісуса зустрічає людина, про яку можемо сказати є останньою в цьому світі. Це був чоловік, опанований злими духами, що жив серед гробів, поза межами людського суспільства.
Він іменує себе “Легіоном”, що може означати – “багато”. Це не просто ім’я, це натяк на скупчення зла, що скувало життя людини, і є поясненням того, чому для навколишніх він був безнадійним випадком.
Ми чуємо, що увага від людей до нього була тоді, коли намагалися його зв’язати кайданами, але сила зла трощило ці окови. Такі спроби заспокоїти його не принесли жодного успіху. Бо насильство породжує насильство.
Для багатьох здавалося, що для нього вже не існує спасіння на повернення до нормального життя. Та все ж ця історія продовжилась зустріччю із Тим, Хто є Надією світу, хто прийшов Творити новий світ. Прочитати все »
Чи всі бідні і страждаючі попадуть до раю, а всі багачі до пекла?
Дорогі браття і сестри у Христі, притча про убогого Лазаря і про якогось багача (Луки 16, 19-31), у цей ювілейний рік сприймається по-особливому, бо для одних – це слова надії на сповнення обітниці у Небесному Царстві, а для інших – це має бути пересторога, бо засліплені своїми розкошами, своїм багатством, своїм забезпеченням, можуть після смерті бути неприємно здивовані. Чи ця притча є для всіх прийнятною? Мабуть, що ні, бо це слово Боже, слово надії є лише для тих, хто слухає і приймає!
У цій притчі Ісус дає прояснення на те, що буде з кожним з нас після завершення нашого земського шляху. У Божому плані було і залишається те, що ми покликані до вічності. А яка вона буде – це вже залежить від нас, він нашого земського життя, від того, як ми тут жили разом! Бог, добрий Батько, хоче, щоб Його діти були вічно щасливі, і навіть, якщо були покривджені, то будуть утішені!
Тому ця притча для віруючих людей є справжньою доброю новиною!
Це особливо стосується тих, хто страждає, хто хворий, хто має скруту в забезпеченні, хто почувається самотнім, хто пережив приниження і покривдження. За прикладом Лазаря очікуймо утішення і надіймося на сповнення Божої обіцянки. Прочитати все »
Чому Петро сказав: «я грішний» замість «Я успішний»?
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 5:1–11) ми чуємо розповідь про чудесний улов риби апостолами. Рибу зловили вони, але чи була у цьому їхня заслуга? Адже вони трудились всю ніч, а тепер вони взагалі не трудились і стали вмить успішними.
Це надзвичайне диво стало можливим лише завдяки одному: Петро послухався Христа і на Його слово вони закинули сіті. Ця історія стала для Петра глибоким духовним пережиттям і як подібні історії нашого життя можуть для кожного з нас стати нагодою пізнання Божої величі і нашої немочі.
Пастка людського успіху
У світі, в якому ми живемо, постійно звертається увага до матеріального успіху, до результату. Головне – це показати результат. Повні сіті – це значні досягнення на роботі, фінансове забезпечення, це тоді, коли чогось багато! Від малечку до зрілої старості – ми постійно женемось, щоб досягти результату і це приностить нам радість. Дивлячись на наші досягнення, ми відчуваємо себе щасливими. Усе це ми дуже часто поспішаємо приписати собі: своїм здібностям, своєму досвіду та важкій праці. І лише з часом зауважуємо, що ця радість швидко минає, бо ця радість “минула” радість. Це все сталось вже в минулому. А що тепер буде в майбутньому? Прочитати все »
Чи може бути надія без смирення, а смирення без надії?
Дорогі брати і сестри у Христі, сьогоднішній уривок з Євангелія від Матея (Мт. 15, 21-28) пригадує нам про жінку, яка стала паломницею до Божого милосердя, яке виявилось у Сині Божому. Це паломнитво мало різні випробування. Адже на кожному шляху ми зустрічаємо різні труднощі. Для жінки – це були не тільки фізичні труднощі, але й справжнє випробування її очікування, її надії.
Ми часто думаємо, що надія – це просто якесь сильне бажання, яке ми маємо здійснити за будь-яку ціну. Ця істоіря показує нам, що надія нерозривно пов’язана зі смиренністю і покорою.
Жінку-хананейка прийшла до Ісуса. Вона була чужинка, вона не належала до народу Ізраїля. Її дочка була полонена злим духом, і в цієї матері не залишилося нічого, крім крику відчаю і маленької іскри надії. ВОна йшла до нього і мабуть думала: “А може … і моя дочка буде зцілена, як інші?”
Мати крича: «Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида!»
Це перша ознака смиренної надії – прохання про милість, не обовʼязок! Це визнання того, що Він може допомогти і вона покладається на нього. Прочитати все »
Дорога життя в надії продовжується через прощення
Дорогі браття і сестри у Христі, читаючи уривки з Євангелія від Матея, ми немов продовжуємо подорожувати з Ісусом та апостолами. Після подорожі до Герасинських околиць, де жили погани, і після прохання залишити їхній край, Ісус повертається до міста Капернауму (Мт. 9, 1–8). Прочитати все »