Mіж страхом і довірою до Бога у час бурі в нашому житті

Loading

isus
Дорогі Браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 14, 22-34.) описується особлива пригода апостолів у морі. Слід пригадати, що апостоли були у великому захопленні від чуда помноження хліба і риби, але Учитель немов перериває цей піднесений стан, змушує сісти учнів у човен, щоб переплили самостійно на другий берег.
Буря, яка здійнялася у морі, мабуть остаточно їм пригадала про звичайне життя  наповнене різними труднощами. Серед тих всіх труднощів вони все ж таки побачили Ісуса, але назвали Його привидом. Адже їхній досвід життя, їхня фантазія могла дати тільки таку відповідь. Ісус був свідомий цього і тому заспокоює їх: “Будьте спокійні – це я, не бійтеся!”
Але я це бути спокійним і не боятись?
Як зберегти спокій і мир у серці посеред бурі?
Як не дозволити своїм фантазіям та вигадкам керувати життям?

Петро інстинктивно хоче перевірити і вибирає шлях особистого досвіду.
Це не було просто ходження по воді, це був шлях пізнання себе і своєї віри, це був шлях до пізнання правдивого розуміння Бога. Читати далі Mіж страхом і довірою до Бога у час бурі в нашому житті

Церква – це середовище, де шукають спільності і де є постійне свято

Loading

дорогі браття і сестри у Христі, читаючи розповідь (Євангелія від Матея  Мт.  14, 14-22.) про те, як сила народу ішла за Ісусом можемо зауважити, що це не було так просто бути з ними. Звичайно, що це радісно, коли є багато людей. Інколи, дехто навіть оцінює за показником кількості людей чи був успіх чи ні. Було багато людей у храмі, значить було велично, а було мало, значить щось було не так. Але чи справді цей критерій такий важливий для Церкви?
Ісус також не завжди був популярний, Його також залишали і відходили від Нього, але він далі продовжував Свою місію і незалежно від кількості залишався Спасителем для всіх. Міг проявити свою любов як до окремої людина, так і до великої кількості.
У сьогоднішній розповіді ми можемо зауважити, що Ісус змилосердився над людьми і виявив до них свою земську, тілесну  турботу, в той же час міг за порадою апостолів все зробити по-іншому – відпустити їх і хай самі даюсь собі раду., кажучи, я ваш вчитель, а не годувальник. І все було би справедливо, але не милосердно.
Тепер розуміємо, що оновною причиною цього чуда було милосердя. Це був явний приклад для апостолів, що наука про Царство Боже – це добре, але приклад – це краще. Тоді всі пережили щось таке, що ми можемо назвати єдність у Милосерді. Це тоді, коли одні дали щось маленьке, і кожен почав ділитись, а вкінці всім було подостатком і зібрали з надлишком.
Ось, що робить милосердя!
Це було велике свято!
А, якби вони розійшлися і кожен почав думати лише за себе… чи було би таке свято? Чи було би таке піднесення? Читати далі Церква – це середовище, де шукають спільності і де є постійне свято

Що найбільше спонукає людину до неправди?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі,  читаючи Євангеліє від Матея (Мт. 9, 27-35), дізнаємось про наступних два дивовижних випадки: про зцілення двох сліпих і про одного німого, що був біснуватий.
Ми вже кілька неділь згадуємо про зцілення різних людей і про те, як люди ставали свідками цих дивовижних подій.
І на жаль, як в попередніх історіях, так і тепер біля Ісуса були ті,  котрі не сприймали Його діл, не вірили Йому.
Людство, як і тоді,  так і тепер має вибір: жити з Богом, або жити без Бога, вірити Йому, або шукати якісь причини, щоб тримати Бога на відстані.
Ми можемо бути свідками справді великих чудес, але коли не будемо жити смиренно і в правді, тоді заблудження може бути дуже великим. Так сталось із фарисеями, які поступово відходили від правди і вдались до самого ганебного – це очорнення Спасителя.
Середовище правди – це середовище, де немає лукавства, де не потрібно щось приховувати, або змагатись за першість, вищість, важливість. Читати далі Що найбільше спонукає людину до неправди?

Tой, хто цінить сповідь і покаяння, то уміє радіти, коли комусь відпускаються гріхи. Це правда?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, після історії в Гадаринському краю, коли люди попросили Ісуса відійти з їхніх околиць, ми дізнаємось, що Ісус спішив тепер туди, де мав спасти одного паралізованого чоловіка, що був у рабстві хвороби і у рабстві гріха. (Матея 9, 1-8.)

Вражає, що реакція тих, котрі стали свідками прощення гріхів і зцілення чоловіка, була дивною.
Замість радості і духовного піднесення, як ми дізнаємось, що люди задумували лихе в серцях їхніх і врешті наповнювались страхом.
“Чого лукаве думаєте в серцях ваших? ”
“Народ же, бачивши це, налякався ”

А Ісус казав: “Бадьорися, сину”
І що сталось після цих слів?
Мабуть цей чоловік з радів, але інші чомусь цієї радості не розділили…
Це так прикро, коли твоя радість не помножується, а навпаки викликає роздратування в серцях інших.

Можемо тільки уявити, що пережив цей чоловік , коли з однієї сторони був огорнений любов’ю Бога і радість наповнювала його серце, але з другої сторони відчував підозрілі погляди від свідків.

Господь знав їхні думки і побачив їхні серця.
Ми також можемо побачити по зовнішності як людина реагує. Так, можна побачити: чи розділяє радість чи ні. Можна і відчути це.
Здатність розділяти радість – це ознака праведності людини.
Бо перебуваючи у стані радості, легко підтримати радість іншого. Але, якщо серце людини лукаве, то звичайно воно буде схиляти до недобрих думок. Тому лихе серце просто не здатне приймати радість і помножувати її.
Треба спочатку  позбавитись злих думок і дозволити Богу наповнити серце своєю благодаттю.
Що і сталось із тим, розслабленим чоловіком. Йому найперше відпустились гріхи, а далі був дотик Божої любові у зціленні.
Як важливо, щоб ми жили в середовищі, де доброта тільки помножується, де злу не має місця.

Спробуймо пізнати в якому середовищі живемо.

Чи це є середовище взаємної радості?
Чи ми є здатні ділитися із радістю іншого? Читати далі Tой, хто цінить сповідь і покаяння, то уміє радіти, коли комусь відпускаються гріхи. Це правда?

Коли ти втрачаєш, то що відчуваєш: вдячність чи смуток?

Loading

дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу ми звертали увагу на середовища віри.
І було до кожного з нас запитання, а в якому середовищі віри ми живемо?
Або, яке середовище ми творимо?
Це факт, що інші люди впливають на нас і ми також впливаємо на інших. Тому кожен, хто цінує своє життя, береже його, той має зробити добрий вибір, де він має жити, з ким він має жити, щоб не зробити собі шкоди.
Приклад сьогоднішньої історії про вигнання злих духів із двох чоловіків у гадаринському краю (Матея  8, 28 – 9, 1.) нам показує, що люди можуть піти на так званий “компроміс” із злом, зжитися. Читати далі Коли ти втрачаєш, то що відчуваєш: вдячність чи смуток?