Дорогі у Христі браття і сестри, у Євангелії від Луки (Лк.  5, 1-11) ми пригадуємо про спасительну діяльність Ісуса Христа серед народу.
Він дійсно був серед народу, був там, де був Його народ. Був з ними там, де люди жили, де працювали. З ними радів і сумував. Бог в Ісусі показує, що Він хоче буди всюди і для всіх.

Ось Ісус зустрів людей на березі озера в той час, коли чекали рибаків, а рибаків не треба було чекати, бо човни їхні були порожні.
Хто зна, які були думки у цих людей?
А які бувають думки у людей, які зазнали невдачі?
Як правило –  це пошук причини і винних у їхній невдачі.
І які наслідки є від цих думок? Читати далі Почути голос Божий у час трудностей →

Дорогі браття і сестри у Христі,  притча про Царство Боже нас спонукає до різних тем для роздумів, цього року запрошую вас звернути увагу на розмову царя і запрошеного гостя, який був без весільної одежі. Цар дав запитання, але не відповів, він просто мовчав.
Мовчання в такій ситуації було ознакою неповаги. Тут не треба було оправдовуватися, чи пояснювати, чи ще щось вигадувати. Все і так було зрозуміло. Він або не захотів взяти одежу і нагло пішов до столу, або зайшов не центральним входом, а якось заліз таємно. У кожному випадку – це було ознакою неповаги ні до царя, ні до оточуючих.
Що ж тоді потрібно було зробити? Читати далі Цар сказав: – Як ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? Той мовчав. А що можна було сказати у відповідь? →

Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу ми роздумували про те, що відбулось із чоловіком, який зазнав милосердя, якому було прощено багато, але він не зумів простити дрібниці. Ми також мали запрошення до кожного з нас пригадати, що з нами стається, коли ми побували у святому місці, на Богослуженні, на зустрічі з Богом у молитві. Чи люди можуть зауважити те, що ми пережили: тобто дотик Божої любові?
Сьогодні Свята Церква запрошує нас до роздумів над уривком Євангелія від Матея (Мт19, 16-26), де розповідається про зустріч юнака із Ісусом. Юнак мав запитання, а Господь мав відповіді. Здавалось би все зійшлось.
Адже не так просто сьогодні організувати подібну зустріч. Інколи є  ті, котрі мають запитання, але немає тих, хто би дав добрі відповіді. А інколи бракує навіть тих, котрі не мають запитань.
Відомий вислів сьогодення: Коли немає запитань, то або нічого незрозуміло, бо все. А може все простіше?
Сьогоднішня людина втрачає вміння давати запитання. Навіть малі діти вже вже менше запитуються із своїм славним “А чому?”.  А молодь вже давно всі відповіді шукає в інтернеті.
А в інтернеті є відповіді, які хоч, на любий смак. Ось так складається враження, що це людина вирішує: яка є правильна відповідь. І шукає саме такої відповіді, яка їй підходить.
Але чи так має бути? А може в цьому є небезпека? Читати далі Історія про вічно сумного юнака. Це про тебе? →