Дорогі браття сестри у Христі, уривок Євангелії від Матея нам розповідає про те, як римський сотник просив Ісуса про оздоровлення свого слуги.
Ісус зцілив слугу, навіть не бачивши його. Все сталось на відстані, бо сотник показав велику віру, довіру до Христа. Сотник, визнаючи свою недостойність, пояснив, що він все життя життя прожив у середовищі великої довіри, послуху.
“Кажу цьому: – і він іде;
і тому: ходи – і він приходить;
і слузі моєму: зроби це – і він робить.”
Мабуть єдиний раз, коли слуга не послухав сотника, це було тоді, коли занедужав. Складається враження, що сотник прийшов до Христа, щоб відновилось гармонійне життя. Щось може змінити людина, але є те, що може змінити тільки Бог.
Це спонукає нас до роздумів над нашим церковним життям, над життям у наших сімʼях.
Вражає, що римський сотник мав велику віру, а пояснення цьому є те, що він жив в середовищі віри.
Тут важливо поставити самим собі питання, а в якому середовищі живемо ми?
Читати далі СЕРЕДОВИЩЕ ВІРИ чи НЕДОВІРИ?
Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною Марка 8:34-9:1
Дорогі браття і сестри у Христі, читаючи історію про добру матір, котра боролася за здоров’я своє дитини, можемо паралельно зауважити, що тут відбулась зустріч двох світів: поганського і християнського. Спочатку мовчання, потім відсторонення і ще й до цього всього – приниження. Тільки й дивуєшся: як то не закінчилось це все серйозним конфліктом?
Дорогі браття і сестри у воскреслому Христі, в євангелькому уривку про “Зустріч Христа і Самарянки” ми можемо продовжити наші роздуми про ціль приходу Месії до людства.