Нагадай мені, Боже, хворобою, що існують хворі, щоб умів їх розуміти і не забув про них.
Нагадай мені терпінням, Боже, про страждаючих, щоб не забув співчувати і плакати.
Нагадай мені приниженням, Боже, про відкинутих, щоб не возносився надто високо над іншими і не забув про забутих.Нагадай мені образою, Боже, про скривдженних, щоб не забув біль душі, коли виникне бажання когось образити.
Нагадай мені голодом, Боже, про бідних і знедолених, щоб не забув дивитись в очі потребуючим і підтримати їх чим зможу.
Нагадай мені, Боже, красою цього світу, щоб пригадав собі, що я є сотворений на Твій образ і подобу, і що покликаний продовжувати Твоє діло творення.
Нагадай мені гріхом, Боже, про грішних людей, щоб не осуджував їх, а співчував і молився за навернення.
Нагадай мені, Боже, радістю, що існує радість, і щоб не забув, що життю потрібно радіти.
Нагадай мені, Боже, самотністю, щоб пам’ятав про осуджених несправедливо, щоб відчув на собі одинокість і покинутість і, щоб не забув душевний біль одинокої людини.
Нагадай мені, Боже…
Не забудь про мене, Боже.
Ти знаєш, що я часто можу захопитись тим, що мене віддалить від реальності життя.
Ти знаєш, як я потім блукаю, щоб повернутись до щоденності.
Тому нагадуй про те, що є довкола, що біля нас, що буває і в нас самих.
Коли – це все мене спіткає, то пригадай мені цю молитву, що я пригадав собі, що Ти мене пам’ятаєш…
“Нагадай мені, Боже, хворобою, що існують хворі, щоб умів їх розуміти і не забув про них.”
Недавно сам пережив таку ситуацію, бо 5 днів провів у реанімації. Дивлячись на людей, які там лежали зі мною, розумів що мої страждання поряд з їхніми – порівняно малі. У кожної людини своя історія, свої біди і хрести, з якими вони часто залишаються сам на сам, що і є саме важче з усього.
Що ж зробиш – людям потрібні усміхнені і успішні друзі, які не створюють проблем, з якими можна безтурботно веселитися, хворі ж люди залишаються усіма покинуті і забуті.
Я зрозумів, яке велике значення має для зболеної людини увага і просо “не байдужість”, тому намагався потішати кого міг, і як міг. Коли о. Ярослав ходив сповідати і з Св. Дарами, побачив як важливо і життєво необхідно це для людей, як допомагає і підносить це їх.
Хіба б зрозумів я це не переживши? Звичайно, залишається у мене ще багато питань на які я поки не можу знайти відповідь, але однозначно можу сказати:
я дякую Богу за усе і за цю хворобу, якою Він хотів мене навчити того що словами я не розумів…
дорогі друзі, слава Ісусу Христу! підкажіть що робити, аби не стидатись бути не байдужим. сьогодні я йшла з малою донькою і побачили чоловіка, якому вилно було важко йти. я подумала що мало чим зможу допомогти(ще десь мені дитя втече на проїзну частину), може йому нічо не треба і т.д.
верталась назад через пів години – він вже сидів нна землі і знов минула. можна уявити, що він був не тверезий (я колись пяного підняла, то він ще гірше впав) але якщо людина дійсно потребувала допомоги!? і таке зі мною не вперше. може треба менше міркувати, а більшем діяти, але не виходить. допоможіть будь-ласка.
Уважаемая Анечка! Вы правильно сделали, что обратились за помощью. Ведь ситуация может повториться. Я бы вам посоветовала поработать над собой – вы просто не решительная.Обычно утопающего спасает человек смелый, решительный и умеющий хорошо плавать. Вы верующая, а верующему человеку всегда и во всем помогает Бог. Целую вас и обнимаю.
дякую.