Бог хоче бути близько до людини! Чи дозволиш ти Йому приблизитись до тебе?
Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу, читаючи уривок з Євангеліє (від Маттея 4, 12-17.), ми почули заклик Ісуса до покаяння, звертаючи особливу увагу на те, що Царство небесне є близько, що Бог є близько до нас.
При цьому Бог, який всюди і все наповняє, залишає за нами вибір: визнати Його присутність у нашому житті або ж відкинути Його волю і жити за іншими дороговказами.
В той час, коли Ісус прийшов на землю, Євангеліє нам описує занепад духовного життя у вибраному народі.
Цей народ мав би показувати приклад для інших, а насправді перебував сам у великій грішності. Прихід Божого Сина – це було бажання Бога спасти цей народ і також всіх тих, які повірять і підуть за Ісусом.
Сьогодні ми читаємо уривок Євангеліє від Луки (Лк. 18, 35-43), де описується зустріч Ісуса з чоловіком незрячим поблизу міста Єрихон. Цей чоловік сидів за містом і просив милостиню. Коли почув, що йде велика група людей, то зацікавився і дізнався, що це Ісус. Його цікавість переросла в дію, він почав кричати. Не зважав на те, що йому перешкоджали. Його наполегливість привернула увагу Христа. І коли між ними зменшилася відстань, між ними відбувся діалог. Ісус запитав його “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” Той відповів: “щоб я прозрів!”
Почувши відповідь чоловіка, хочеться наголосити на тому, що він потребує підтримки від Ісуса не в тому, що він вже звик: жебрачити. Він хоче кардинальної переміни – хоче встати на ноги, залишити своє постійне місце перебування, але для цього йому потрібно бути зрячим. І також вражає те, що він йде за Ісусом. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, євангелист Матей пригадує нам про першу проповідь Ісуса після хрищення на Йордані “Покайтесь, бо царство небесне близько” (Мт.4, 17). Ця перша проповідь пролунала не в Єрусалимі, у релігійному центрі, не серед прихильників, як це роблять світські лідери, щоб зробити добрий старт. Ця проповідь прозвучала у Галилеї, у місцевості, яка вважалась поганським краєм, бо дійсно на цих територіях не було зразкового духовного життя. Тому світло засяяло там, де була темрява. Слово Боже замешкало там, де про нього і не згадували.
Люди жили своїм життям, можна сказати безбожним. Kожен витрачав свій час, свої сили на те, щоб вижити серед складних умов того часу, або просто жити лише для себе.
Вони були рабами Римської імперії, вони зазнавали утисків і нікому вони не були потрібні.
А Богу?
А думка про Бога була спотворена. Не випадково у перших словах є згадка про близькість, про те, що Царство небесне є близько. (більше…)
Non esiste un Natale cattolico ortodosso!
C’è solo un Natale di Cristo!
Come non esiste la Pasqua ortodossa o cattolica e cosi uguale per altre feste cristiane che fanno parte della antica tradizione cristiana e che hanno come lo scopo unire i fedeli nella solenne celebrazione e mai dividere o separarli per i motivi ideologici.
Le feste che abbiamo noi nel calendario liturgico sono nate in diversi periodi e nei diversi luoghi.
I cristiani avevano una sensibilità spirituale verso un evento della vita di Cristo o dei santi e hanno voluto celebrare e tramandare il valore spirituale ad altri. (більше…)
Дорогі браття і сестри, народження Божого Сина не була випадковість, не була спонтанність, а це сталось як виконання обіцянки людству про спасіння, тобто задля повернення людини до раю!
Тому кожний, хто приймає Божого Сина, той приймає спасіння, свідчить своє бажання бути в раю! Бо де є Бог, там вже є рай!
У цю неділю ми слухаємо довгий родовід Христа, згадуємо всіх тих, які давали життя своїм дітям і давали не тільки земське життя, але також життя духовне, тобто передавали свою віру в Бога. Кожний з них мав певні духовні труднощі, не завжди розуміли Божу волю і приймали її.
Останнім в цьому родоводі був Йосиф і ми чули його історію, пізнали його духовні труднощі. Вражає те, що він залишився відкритий на Божу волю, почув її і завдяки цьому історія приходу Божого сина продовжилась. (більше…)