Шлях від безнадії до надії!
Слава Ісусу Христу!
дорогі браття і сестри у Христі найперше хочу всіх нас привітати із завершенням Великого посту. Пригадаю, що для нас цей піст – це був шлях, який ми назвали паломництвом, шлях паломників в надії.
Цей шлях ми могли пройти з великим даром, який Господь нам дарував – дар надії. Цей шлях нам нагадував, що коли ми вирушаємо в подорож, то ми маємо залишити місце, від якого ми відходимо, щоб прямувати до іншого місця. Спочатку ми маємо вирішити напрямок куди рухатись. Таким чином ми отримали запрошення бути тими, що йдуть до надії: до надії в Бозі, в середовищі людей, в надії на вічне життя, тобто у всьому тому, що нам буде давати повне життя!
Коли вирушаємо, то маємо щось залишити за своїми плечима.
Залишаємо той стан, який ми називаємо відчай, або без надія, або розпач. Все те, що нам не дає життя, навпаки відбирає від нас життя.
І хто був уважний до тих тем, які ми порушували, хто сумлінно виконував духовні вправи, які нам пропонували, то й зміг відчути на собі, що це означає залишати стан без надії, щоб наповнитися іншим станом: жити в надії. Зміг особисто переконатись, що краще жити в надії, ніж мучитись в безнадії.
Це щось подібне до того, як ти залишаєш темне приміщення ідучи до світла.
Тобі вже не цікаво перебувати в тій темряві, хоча де декого може бути навіть комфортно, бо в темряві легко сховатися, бо в темряві легко приховати себе, своїй якійсь недосконалості, бо в темряві ти можеш почуватися навіть трохи комфортно, але немає життя в темряві. І тому природнім є йти до світла. І щоб йти до світла, це означає освітити сторони свого життя. Щоб твої недоліки вийшли наверх. Прочитати все »
Хто має змінитись?
В часі Богослуження, як правило, голоситься Боже слово. Це дуже важлива частина і до неї потрібно готуватись ретельно, щоб слухачі без перешкод змогли почути. Тому текст слід озвучити чітко, виразно і голосно. Окрім того слід усвідомити, що той, хто читає, стає знаряддям Божого діяння, стає людським голосом, що озвучує Боже слово, слово, що спонукає до зміни в житті і наповнює серце людини Божою присутністю.
Інколи текст є складним, бо зустрічаються слова, які рідко вживають у побуті.
Так, сталось і цього разу. У тексті були слова, що важко було вимовити, навіть після кількох спроб. Дивлячись на старання, але з малим успіхом, зʼявилась думка замінити слово на щось простіше. Прочитати все »
На тебе можна покластися? Ти надійна людина? Чи думаєш лише про себе?
Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Дорогі браття і сестри у Христі, у 5 неділю Великого посту ми згадуємо про те, як Ісус в черговий раз звіщає апостолам про страсні події в Єрусалимі (Мр. 10, 32-45.).
Це нагадує нам ті ситуації, коли ми відкриваємо дорогим нам людям щось дуже важливе і делікатне. Ми відкриваємо їм таємницю, щось дуже сокровенне і очікуємо просто підтримки, а можливо готуємо їх до майбутніх змін, щоб вони немов приготувались, приготувались до того, що вже не буде так, як раніше. Прочитати все »
Ми не всесильні! І що тоді?
А як проходить цей піст “Паломників в Надії” 2025 року?
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Марка (Мр. 9, 17-31.) ми читаємо зворушливу розповідь про невтомного батька, який посвятив все своє життя сину, котрий мав німого духа. Цей син від самого дитинства тримав у стресі свого батька, але це не стало причиною для того, щоб батьківська любов згасла. Батько не зрікся такого проблемного сина. Він невтомно вірив у звільнення сина.
І ось чутка про Ісуса цілителя дійшла до нього і він зробив це паломництво в надії на зцілення свого сина. Але на жаль Ісуса не було, Він в той час був на молитві на Таворській горі. Проте були учні. Чоловік попросив учнів, але їм не вдалось перемогти зло.
Коли Ісус повернувся, то батько вибіг на Йому зустріч і впав на коліна, виливаючи свій біль. Врешті син був зцілений, а батько – щасливий. Але ця ситуація залишила багато запитань в апостолів: Чому ми не змогли … ? Прочитати все »
Покаймось з відчаю, за те, що соромимося Христа й Його слів перед цим родом перелюбним та грішним
Дорогі браття і сестри у Христі, у третю неділю посту “Паломників в надії”, дивлячись на хресне древо запитаймо себе: які почуття наповнюють наше серце?
Якщо дивитися на хрест, як на місце страти, місце смерті Ісуса Христа – це нас може спонукати, щоб оплакувати, співчувати, а можливо навіть озлобитись на тих, хто зробив це страшне вбивство невинного. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Якщо дивитися на хрест і аналізувати цей відважний вчинок сучасною ментальністю, то це стане причиною для дискусій, бо можна було знайти можливі якісь інші способи спасіння людства без жертв і без того, щоб зробити когось винним. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Дехто з митців та артистів дивився на розп’яття і витворив дивовижні “хрести”, які стали прикрасою храмів, домівок інших місць. Але чи цього хоче наш Спаситель?
А ще дехто дивиться і нічого не бачить, не відчуває, якось байдуже, або звично… Скільки раз на день ми дивимось і не зауважуємо, торкаємось його і нічого не відчуваємо. Чи цього хотів, наш Спаситель, коли вмирав на хресті?
Прочитати все »
Хресна дорога із роздумами про надію: Христе, ти наша надія!
Хресна дорога із роздумами про надію
Хресна дорога – це не просто шлях страждань невинно засудженого до смерті на хресті, це шлях, який був пройдений Божим Сином добровільно, в цілковитій надії на Отця та з довірою до Нього.
Коли Ісус запрошує нас піти за Ним, то хоче, щоб ми у кожній ситуації нашого життя памʼятали про надію, яка не посоромить, надію, що є даром від Нього.
“Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.” (Євангеліє вiд Матея 11:28-29)
Зараз пройдемо цей шлях разом, роздумуючи про надію, яку дає нам Христос, про спокуси й небезпеки впасти у відчай, а також про те, як Господь нас запрошує за Його прикладом перенести труднощі життя.
1. Ісус приймає смертний вирок
Прослава: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Перед Понтієм Пилатом, перед царем Іродом, перед натовпом у час несправедливих звинувачень Ісус зберігає мир у своєму серці і приймає невідворотній вирок.
Роздуми: Коли стаєш жертвою несправедливості, осуду й зради, тоді стаєш вразливим перед силами зла, які спокушають впасти в розпач, щоб потім у цій безвиході погубити твоє життя. Так сталося з Юдою: він скоїв поганий вчинок, і хоч потім розкаявся, його охопили думки про тих, хто його зрадив, покинув, використавши його у злому задумі. Грішник закрився в собі і з’їдав себе своїм же осудом, погубивши своє життя в безнадії.
Натомість приклад Христа, несправедливо засудженого, але при цьому спокійного й терпеливого показує, що можна витримати будь-який осуд і наклепи, навіть, зраду, якщо цілковито довіряєш Отцеві, який тебе ніколи не залишить, подасть тобі утіху й дасть сили усе перенести усякі напади зла. Любов Божа – це велика життєдайна сила!
Молитва: Господи Ісусе, Ти прийняв смертний засуд без нарікання й без злоби, з миром у серці й довірою до Отця. Допоможи й нам, коли ми стаємо жертвами несправедливості, осуду й зради, не падати в розпач, а довіритись Тобі й відчути Твою присутність. Амінь.
Ісусе, довіряю Тобі,
Ісусе, укріпи мене в надії.
читати далі