Стрітення: Зустріч з Христом для падіння чи підняття?
Пророцтво праведного Симеона, яке читаємо на Торжество Стрітення, знаходить свій відгомін не тільки в Ізраїлі, але ще й серед вибранців Божого люду Нового Завіту, серед християн.
Згадаймо ці слова праведного старця, котрий благословляючи, сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.” Лук 2.34
Багато людей приходять у храм і роблять одне і теж: моляться. Це дійсно так є?
Багато людей приходять у храм і роблять одне і теж: моляться. Сьогоднішня історія про двох молільників показує, що люди можуть у своїй зовнішній поведінці бути подібними один до одного, а у середині цілком протилежними, будуть робити одне і теж, але насправді – це буде зовсім інше, навіть із протилежним результатом.
У духовному житті все має починатися із середини, від нашого серця
Той, що був малого росту, став великим в очах Христа
Читаючи розповідь про Закхея, можна зауважити, як автор підкреслив недосконалість чоловіка, котрий хотів побачити Ісуса. Здається, що це було зроблено із особливим акцентом і не зовсім делікатно «бо був малого росту», але і не випадково. Прочитати все »
Дім Божий – дім молитви? Чи з нього зробили печеру розбишак?
Коли ми додаємо до слова прикметник, то підкреслюємо особливість предмету чи особи, про яких говоримо i доповнюємо, уточнюємо та збагачуємо зміст того слова.
Кажемо: “Дім Божий” і цим вказуємо, що це власність Божа. У Божому домі маємо поводитися по-Божому: цим виявляємо повагу до Господаря і стягаємо на себе Його милість. Не добре посягати на власність Бога і робити з неї те, що хочемо.
“Дім Божий – є домом молитви” – Так соромив наш Спаситель тих, котрі не поводились по-Божому у храмі Господньому, в Єрусалимі.
“Коло сумування” чи “коло радості”?
У кімнаті один навпроти одного сиділи мама і малий синочок. Очі в обох були зажурені і вони, зітхаючи, мовчали. Задумана мати це зауважила і звернулась до сина: « А ти чим же зажурений? Ти чому такий сумний?»
Не знаю – відповів син, – я дивлюся на тебе … мабуть мені сумно, бо ти сумна.
Щоб прийняти Царство Боже потрібно покаятися, а щоб покаятися?
Заклик Ісуса Христа до покаяння був актуальним ще колись тоді і за лишився таким же необхідним сьогодні. Ворог не спить, він постійно ходить за людиною і всіма силами старається її звести. Що ж, йому це часто вдається, але це ще не кінець людині, це же не безвихідь. Бог дарував людині можливість покаятися і навернутися на правильний шлях!
Таким чином той, хто дійсно хоче бути в Царстві Божому, той постійно має пильнувати, щоб бути на правильній дорозі і, якщо зійшов із неї, то має можливість навернутися.
Покаяння і жаль – це різні речі, хоч і дуже пов’язані між собою