Дорогі браття і сестри у Христі, радість, якою наповнюємось від зустрічі із живим Богом, Воскреслим Христом, може стати діяльною радістю, тобто такою, яка надихає нас стати радісними свідками для інших. Але що робити, коли нас пригінічують різні труднощі і забирають від нас геть стан духовної радості? Що робити, коли деякі проблеми далі тягнуться роками не вирішуються?
Перше, що спадає на думку, що “тут щось не так”! І якщо далі так продовжувати, то чи щось само зміниться?
(більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні уривок Євангелії від Марка є говорить і про смуток, і про радість, Слухаючи про смерть і погребення ми ми засмучувались, а слова ангела: “Він воскрес! Його немає тут” викликають у нас радісні емоції.
Чомусь цього не сталось із мироносицями, вони легко наповнились смутком, але не прийняли відразу радості.
Це нагадує нам про те, що нам чомусь легше співчувати тим, хто у смутну і наповнитись такими емоціями, але залишається важким розділити радісні емоції і вийти із смутку,
Можливо через те, що ми маємо багато практики розділяти смуток, а мало практики поширювати радість?
Христос не хоче, щоб його учні залишались у смутку, бо смуток це ознака присутності гріха, а радість – це благодать.
Христос хоче, що ми проповідували не тільки Його розпʼятого, але також Воскреслого! (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, радість від Воскреслого Христа нас наповнює надією на воскресіння кожного, хто довірився Йому.
Христос вмер за нас і воскрес для нас!
Так, все сталось для нас і задля нашого спасіння! Щоб ми жили спасенні тут на землі і, щоб Христос нас супроводив до раю, як це вміло показано на іконі Зшестя до Аду.
Сповнені цією надією, стаємо ще більш відкриті до інших, щоб нести цю надію іншим і свідчити нашу віру в Бога живого!
І хоч диявол та інші нас переконують про смерть Бога і про життя “без Бога”, ми продовжуємо свідчити про те, що Бог живий!
Свідчимо, що і наше життя оживлюється через віру в живого Бога. Йому хочемо довірити наше теперішнє зруйноване життя і наше відновлене майбутнє, яке очікуємо, як очікуємо воскресіння з мертвих.
Тепер, у продовж 40 днів, ми будемо звіщати про воскресіння, кажучи: “Христос воскрес!” Немов пригадуючи один одному про те, що Ісус подолав смерть! Він живий!
І будемо підтверджувати, кажучи: Воістину, тобто “насправді” воскрес!
Як Ісус 40 днів об’являвся своїм апостолом, утверджував їх у вірі, тепер і ми будемо 40 днів пригадувати про воскресіння Христа і підтримувати наших братів і сестер у вірі. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, за тиждень Великдень.
Це вже другий Великдень у час цієї ганебної агресії. Це вже вдруге завершуючи Великий піст, набираємось сили від Страждуючого Христа і сповнюємось надії на воскресіння, на перемогу світла над темрявою.
Інколи ми підупадаємо знесилені, інколи дезорієнтовані, не знаючи кому вірити, кого слухати, інколи ми просто спокушені, стаємо жертвою зла і зранені спокусами відчуваємо приближення своєї погибелі.
Але ніколи останнє слово не може бути за злом!
Бог – це Той, хто першим промовив і Той, хто завжди зуміє промовити до Нас! Нехай саме Його слово буде для нас остаточним! (більше…)
Ми знаємо чого просимо? Синодальні слухання 5 неділя посту
Ісус три роки подорожував і заходив у села і міста. Разом із учнями зустрічав різних людей. Спілкувався із усіма. На дорогах і в селах Господь проповідував, зціляв, утішав. Він не відкидав нікого і ніколи не цурався слухання, діалогу та близькості. Завжди був серед людей, його постійно оточували учні. Учитель багато повчав і багато запитував, поступово відкривався і обʼявляв волю Небесного Отця. На завершення своєї Спасительної мандрівки Ісус уже в третє відкриває Таїнство своїх страждань і своєї прослави. Він служив людям, але ніколи не перечив Волі Свого Отця. Прочитати все »
Вступні роздуми:
Євангелія від Марка (Мр. 9, 17-31.)нам оповідає про неуспіх апостолів, коли вони не змогли допомогти біснуватому юнаку. Батько юнака підійшов до Учителя і поскаржився на безсилля учнів. Ісус не приховує свого жалю через маловірство, адже час страждань, смерті і воскресіння приближався, а формація апостолів так видається ще не завершена. Учитель спочатку звертає увагу на батька і на його віру, а потім виправляє невдачу апостолів. Юнак звільняється від злого духа. Це все відбувається на очах учнів. Вони згодом у домі та насамоті запитуються: “Чому ми не могли його вигнати?”
Вражає те, що у Євангелії не приховано невдачу учнів і водночас показано, що потрібно робити у такий делікатний час невдачі: важливо не приховувати помилок і не закриватись у собі. Важливо далі залишитися відкритими і далі бути з Учителем. Учитель не відкине, прийме тебе таким який ти є, допоможе.
Не випадково після цього Ісус знову обʼявив їм про свої страждання, про час своєї прослави на хресті, про свідчення своєї любові, дає немов натяк: я вам далі довіряю. (більше…)