В якого Бога ти віруєш: злодія, байдужого чи Милосердного? Кому віруєш, тому і служиш.
Дорогі браття і сестри у Христі,
Ісус розказав притчу про Милосердного самарянина(Євангеліє від Луки 10, 25-37.) для законовчителя, але кожного разу, коли чуємо цю історію, можемо зауважити, що вона торкає також і нас. Хоч згадувалась лише поведінка служителів Єрусалимського храму, але кожен з нас може запитати себе самого: « А як би я поступив?» і можливо в нашій історії життя вже були подібні ситуації зустрічі із людиною у скруті …
Що ж у цьому суспільстві є і ті, хто кривдять, і ті, хто страждає від кривди, і ті, хто проходить повз і є ті, які зупиняються самі і зупиняють цей світ перед взаємним знищенням.
Кого ми нагадуємо в цій історії?
Багато з нас, добре подумавши, скажуть: «залежить», або «та було по-різному в житті». Так, було все. Хто з нас не зазнав гіркого досвіду бути жертвами кривди? Ми були тими, кого і ми скривдили у прямий спосіб, або ж скривдили своїм «пройти мимо», а були і такі ситуації, коли ми могли відчути на собі «БУТИ МИЛОСЕРДНИМИ», бути подібними до Бога. Зверніть увагу, що тоді наше життя, зазнало змін.
Пригадаймо самарянина: він змінив свої плани подорожі, наразив себе на незручності, затримався і витратився грішми, більше того, він взяв на себе зобов’язання ще вернутись, щоб погасити борг. При цьому всьому, що втратив, він ще здобув друга, але найбільше він цим самим спас себе від погибелі і долучився до тих людей, які утримують цей світ від погибелі. Спасаючи людину, ти спасаєш творіння Боже і стаєш учасником спасіння цього світу!
На яких людях тримається цей світ? Прочитати все »
Шукаємо за Богом, що мати щось від Нього, чи щоб зустріти Його?
Дорогі брати і сестри в Христі, пригадуємо як минулої неділі, роздумуючи над зціленням біснуватого юнака, ми продовжували пізнавати правдивий образ Бога і також пригадували, що злий дух завжди спокушає до того, щоб ми не пізнали правдивого образу Бога і Його доброти. Тому маємо бути завжди уважні до всіх подій в нашому житті, бо через них Бог виявляє свою доброту до нас, і в той же час сатана-ворог хоче нам все перекрутити на зле бачення.
Коли повіримо ворогу, тоді наповнимось темрявою і все в нашому житті буде темним і поганим, а найгірше, що може статись із нами це те, що Бог може нам видатись ворогом. А це буде мати свої наслідки – ми, вже не маючи любові до Бога, будемо тримати відстань, наповнювати страхом наше життя і так поволі втрачати радість. Така форма опанування злим духом через злі думки, злі вчинки веде людину до погибелі себе та інших.
Лише зустріч з Богом і очищення від зла зробить нас здатними любити і ширити добро.
Сьогоднішня розповідь про зустріч начальника синагоги і кровоточивої жінки із Ісусом є прикладом того, як той, хто залишився вірним до кінця, той спасся. Ворог нашого щастя і радості слідкує за нами і в самих делікатних хвилинах нашого життя спокушає нас, щоб погубити. Лише в Бозі є правдиве щастя і хто залишається вірним Йому до кінця, той і буде спасенний. Прочитати все »
Ти віриш в добро, чи далі залишаєшся опанований злом?
Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу, коли ми згадували про притчу про багача і Лазаря, ми намагалися пізнати те, в якого Бога вони вірили, бо віра в Бога впливає на наші вчинки, впливає на наше щоденне життя і також на наші стосунки із ближніми.
Вчинки багача були зосереджені тільки на собі, на особистому щасті, а Лазар шукав відкритості, він жив постійною надією. Надія Лазаря увінчалася тим, що він переставився до місця вічної радості, а багача спіткала велика трагедія і розчарування. Багач хотів попередити своїх рідних, які так само були виховані у закритості свого щастя, хотів щось змінити, але вже було пізно. Залишається завжди актуальною порада Ісуса: слухати Божих посланців і не перекручувати їх на свій лад, бо в іншому випадку буде прикре розчарування.
Диявол це той, який хочe постійно нас звести із праведної дороги.
Робить це тихо і непомітно, перекручуючи Божу науку. Тому не дивно, що люди, спокусившись, непомітно стають опануванні його наукою і живуть у стражданнях, втрачаючи все людське, що дароване Богом, як вияв Його любові.
У сьогоднішній розповіді (Євангеліє від Луки 8, 26-39.) ми читаємо розповідь про те, як Ісус переплив на інший берег тільки задля того, щоб зустрітися із людиною, яка опанована злим духом. Це нам нагадує, що для Бога кожен з нас є дуже важливим. Він шукає за нами і хоче звільнити нас від всякого зла, щоб ми повернули свій правдивий образ. Прочитати все »
В якого Бога вірять багаті?
Дорогі браття і сестри у Христі, минулої неділі ми звернули увагу на те, що Бог хоче, щоб кожен з нас зміг приймати Боже слово, ніким не погорджує і вже від нас залежить те, які будемо давати плоди. А плоди мають бути такі, які були посіяні, тобто Боже слово.
Це означає, що Бог “сіється”, тобто входить в наше життя і ми можемо дати Йому місце замешкати в нас і дати плоди Його присутності.
У нас можуть бути перешкоди, спокуси і все, те, що може позбавити нас бути Божими, але Бог у Своєму милосерді далі продовжує сіятись у наших серцях, бо хоче, щоб ми спаслися.
Від того, як ми приймемо Боже слово, залежить свідчення нашої віри в Бога.
Бо дивлячись на нас, інші можуть пізнати який є цей Бог, в якого ми віруємо: Він поверховий і непостійний, заклопотаний і зажурений? Чи Він є той, що дає радість життя, дарує цю радість всім Своєю присутністю!
У сьогоднішньому уривку Євангелії від Луки 16, 19-31 ми читаємо притчу Ісуса про Двох осіб: багатого і Лазаря.
Спаситель торкає дуже делікатну тему стосунків багатих і бідних, благословенних і проклятих. У цій темі він також знаходить місце для того щоб, нас запросити поглянути, що є з людиною після її завершення земського життя, тобто після смерті. Прочитати все »
Зерна Божого милосердя можна прийняти від тих, хто приносить плоди
Слава Ісусу Христу! Дорогі браття і сестри у Христі!
Сьогодні, роздумуючи на вже досить відомою Притчею “Про сіяча”, запрошую ще раз звернути увагу на ці великі символи, які Ісус залишив для нас.
Найперше потрібно взяти до уваги, що сівач сіє всюди.
Економічно це може видатися не зовсім правильно, бо зерно посіяне в невідповідних місцях, загинувши, не дає плоду. Але коли подивимося на символізм притчі, де ґрунт нагадує людей, то вражає, що ніхто не є виключений поза увагою Божого слова. Це слово хоче падати всюди, знаючи, що в одному місці будуть добрі плоди, а в іншому буде тільки зіпсуття.
Боже милосердя хоче обійняти всіх, але вже кожен може вирішити, що робити із цим “зерном”. Боже милосердя не бере до уваги економічні критерії, щоб можна було менше розтратити, а більше заробити. Воно керується іншим критерієм: це жертвенна любов. Любов, що хоче себе жертвувати, щоб інші жили чи мали шанс на життя.
Кожен, хто хоче стати учасником діяння Божого милосердя, має зректись пожадливої цілі заробити більше і зменшувати витрати, шкодуючи. Бо людина і її спасіння – це найцінніше, що може бути у цьому житті. Тому задля людини не вартує шкодувати милосердя, щоб завжди була альтернатива поруч із “птахами”,”терням”, “камінням”. Прочитати все »
Зупинитись, щоб пізнати Бога Милосердного про жінку з Наїну
Зупинитись, щоб пізнати Бога Милосердного про жінку з Наїну. Проповідь на 20 нед по Зісланні Духа Прочитати все »