На парафії є “Незамінні” чи “Важливі”?
Посередині невеличкого села стояв старий храм. Гарний, хоч простими з білими стінами, але із золотим куполом. Кажуть, що та позолота ще з тих давніх часів. Всі у селі дорожили цим храмом, берегли його. Майже кожен вважав за честь хоч маленьке добре діло зробити для Божого дому. Але були й такі, що вважали себе… ну, не просто важливим, не просто кращими від всіх, а незамінними. Саме вони були постійними прихожанами і саме вони бездоганно виконували свої обовʼязки. Все село у належний спосіб їх поважало!
Паламар Петро з гордістю тримав ключі від церкви, а краще сказати “від усіх дверей” парафії. Сам священик у нього просить, щоб той відкрив йому храм. Він першим заходив і останнім виходив. Він не раз казав: “Якщо я хоч раз не прийду — хто вам відкриє? Хто у дзвони подзвонить? Хто світло ввімкне? Буде служба без мене?” Всі лишень погоджувались, бо дійсно: “Хто візьме на себе таку відповдальність?” Прочитати все »
Хто з нас важливіший?
.jpg)
Це був звичайний будній день. До храму увійшов спочатку паламар, а за якусь мить співець. Паламар розігрів вугілля для кадила, перевірив свічки, почав щось метушитися між вівтарем і притвором. Співець стояв поблизу іконостасу і щось гортав й мугукав для розспівки, прислухаючись до власного голосу чи з для контролю, чи то задля задоволення.
Паламар став перед іконостасом і милуючись, що все готово до служби, сказав: “Без моєї праці не було б Служби Божої. Хто б відкрив храм, приготував вівтар, кадило, чи запалив лампади?” “Може й так, але без мого співу яка би то була Служба Божа? Мовчання? Я – голос молитви Божого люду!” — відповів співак. “Я — руки і ноги цього святого служіння!” – не зупинявся перший. “А я — її душа!” – не здавався інший.
Бесіда ставала з кожною реплікою різкішою. У храмі ще не було людей, та вже витала тінь гордості. “Без мене храм був би холодним і темним” — промовив паламар, пильно вдивляючись у палаюче кадило і продовжив: “Я стежу цілу службу, щоб вугля горіло, щоб дим піднімався до неба, показуючи як молитва піднімається до небес!” Співець зайшов до захристії і, помахуючи молитовником, тихо, але впевнено заявив: “А я надихаю людей співом, веду своїм голосом їх у молитві. Голос — це молитва серця, без неї служба мертва.”
Не відомо чи би закінчилась ця суперечка про важливість кожного, як би двері не заскрипіли. Прочитати все »
Хіба те, що народилось у любові, вартує знищувати у гніві?
Одного недільного ранку один батько сказав своїм дітям: “Після Служби Божої йдемо “на морозиво”!” Це викликало неабияку радість.
Цієї неділі чомусь молитва в храмі пройшла дуже швидко, можливо через обіцянку батька, а можливо через те, що за звичай літком службу не затягують. Але найнуднішим було чекати поки все у храмі впорядкують. Нарешті дорослі почали виходити. Ох, ті дорослі, поки закрили двері, поки вияснили, хто ще з нами піде на морозиво і ще щось було до говорення … ці хвилини були такі довгі, що діти не витримали і рванули що сили в напрямку місця сповнення обітниці, тобто до нашого улюбленого кафе, де нас вже чекало дуже смачне морозиво. Прочитати все »
Про успіх і успішних, і про метелика
В одному селі зустрілися двоє хлопців. Один був місцевий, а інший приїхав із міста у гості. Вони познайомились і розмовляли. Хлопчина із села уважно слухав цікаві розповіді про життя місті, про сучасність, про нові винаходи. В один момент розмови повз них пролетів метелик. Міський хлопчина вмить зірвався з місця помчав за тим метеликом. Місцевий побіг теж і здивований питає: «чому ти за ним побіг?» «щоб зловити!» відповідає той. «А навіщо його ловити?» ще більш здивовано продовжує. «Ну, як навіщо ? Щоб мати!» і на цих словах метелик нарешті був у руці.
Хлопчина був такий щасливий, що навіть не попрощавшись, вигукуючи побіг додому показати іншим! А здивований хлопчина повернувся додому дуже задуманим.
За вечерею мати, зауваживши дивну поведінку сина, запитала: «Що трапилось?» І син нерішуче розповів. Прочитати все »
Хто має змінитись?
В часі Богослуження, як правило, голоситься Боже слово. Це дуже важлива частина і до неї потрібно готуватись ретельно, щоб слухачі без перешкод змогли почути. Тому текст слід озвучити чітко, виразно і голосно. Окрім того слід усвідомити, що той, хто читає, стає знаряддям Божого діяння, стає людським голосом, що озвучує Боже слово, слово, що спонукає до зміни в житті і наповнює серце людини Божою присутністю.
Інколи текст є складним, бо зустрічаються слова, які рідко вживають у побуті.
Так, сталось і цього разу. У тексті були слова, що важко було вимовити, навіть після кількох спроб. Дивлячись на старання, але з малим успіхом, зʼявилась думка замінити слово на щось простіше. Прочитати все »
Логіка нашого Бога – це йти до найгірших, до найбільш потребуючих, щоб в темряві засяяло світло
Христос рождається! Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми читаємо уривок Євангелії від Матея (Мт.8:12-17), де згадується про сили темряви, які полонили Івана Христителя, щоб заглушити голос, що кликав відкинути гріх і покаятись. Але це не зупинило Божих планів щодо спасіння людини!
Замість цілковитої темряви, світло ще більше засяяло, бо це стало поштовхом до початку місії Христа.
Ісус вирушає в Гелилейський край, вибирає найбільше опущених людей, які не тільки фізичного бути на віддалі від духовного центру Єрусалиму, але ще й духовного вважались далекими від Бога, перебували в темряві.
Ось, така є логіка нашого Істинного Бога, який є Світлом від Світла, який йде до найгірших, до найбільш потребуючих. Прочитати все »