Хто з нас важливіший?
.jpg)
Це був звичайний будній день. До храму увійшов спочатку паламар, а за якусь мить співець. Паламар розігрів вугілля для кадила, перевірив свічки, почав щось метушитися між вівтарем і притвором. Співець стояв поблизу іконостасу і щось гортав й мугукав для розспівки, прислухаючись до власного голосу чи з для контролю, чи то задля задоволення.
Паламар став перед іконостасом і милуючись, що все готово до служби, сказав: “Без моєї праці не було б Служби Божої. Хто б відкрив храм, приготував вівтар, кадило, чи запалив лампади?” “Може й так, але без мого співу яка би то була Служба Божа? Мовчання? Я – голос молитви Божого люду!” — відповів співак. “Я — руки і ноги цього святого служіння!” – не зупинявся перший. “А я — її душа!” – не здавався інший.
Бесіда ставала з кожною реплікою різкішою. У храмі ще не було людей, та вже витала тінь гордості. “Без мене храм був би холодним і темним” — промовив паламар, пильно вдивляючись у палаюче кадило і продовжив: “Я стежу цілу службу, щоб вугля горіло, щоб дим піднімався до неба, показуючи як молитва піднімається до небес!” Співець зайшов до захристії і, помахуючи молитовником, тихо, але впевнено заявив: “А я надихаю людей співом, веду своїм голосом їх у молитві. Голос — це молитва серця, без неї служба мертва.”
Не відомо чи би закінчилась ця суперечка про важливість кожного, як би двері не заскрипіли. Прочитати все »
Хіба те, що народилось у любові, вартує знищувати у гніві?
Одного недільного ранку один батько сказав своїм дітям: “Після Служби Божої йдемо “на морозиво”!” Це викликало неабияку радість.
Цієї неділі чомусь молитва в храмі пройшла дуже швидко, можливо через обіцянку батька, а можливо через те, що за звичай літком службу не затягують. Але найнуднішим було чекати поки все у храмі впорядкують. Нарешті дорослі почали виходити. Ох, ті дорослі, поки закрили двері, поки вияснили, хто ще з нами піде на морозиво і ще щось було до говорення … ці хвилини були такі довгі, що діти не витримали і рванули що сили в напрямку місця сповнення обітниці, тобто до нашого улюбленого кафе, де нас вже чекало дуже смачне морозиво. Прочитати все »
Про успіх і успішних, і про метелика
В одному селі зустрілися двоє хлопців. Один був місцевий, а інший приїхав із міста у гості. Вони познайомились і розмовляли. Хлопчина із села уважно слухав цікаві розповіді про життя місті, про сучасність, про нові винаходи. В один момент розмови повз них пролетів метелик. Міський хлопчина вмить зірвався з місця помчав за тим метеликом. Місцевий побіг теж і здивований питає: «чому ти за ним побіг?» «щоб зловити!» відповідає той. «А навіщо його ловити?» ще більш здивовано продовжує. «Ну, як навіщо ? Щоб мати!» і на цих словах метелик нарешті був у руці.
Хлопчина був такий щасливий, що навіть не попрощавшись, вигукуючи побіг додому показати іншим! А здивований хлопчина повернувся додому дуже задуманим.
За вечерею мати, зауваживши дивну поведінку сина, запитала: «Що трапилось?» І син нерішуче розповів. Прочитати все »
Хто має змінитись?
В часі Богослуження, як правило, голоситься Боже слово. Це дуже важлива частина і до неї потрібно готуватись ретельно, щоб слухачі без перешкод змогли почути. Тому текст слід озвучити чітко, виразно і голосно. Окрім того слід усвідомити, що той, хто читає, стає знаряддям Божого діяння, стає людським голосом, що озвучує Боже слово, слово, що спонукає до зміни в житті і наповнює серце людини Божою присутністю.
Інколи текст є складним, бо зустрічаються слова, які рідко вживають у побуті.
Так, сталось і цього разу. У тексті були слова, що важко було вимовити, навіть після кількох спроб. Дивлячись на старання, але з малим успіхом, зʼявилась думка замінити слово на щось простіше. Прочитати все »
Логіка нашого Бога – це йти до найгірших, до найбільш потребуючих, щоб в темряві засяяло світло
Христос рождається! Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми читаємо уривок Євангелії від Матея (Мт.8:12-17), де згадується про сили темряви, які полонили Івана Христителя, щоб заглушити голос, що кликав відкинути гріх і покаятись. Але це не зупинило Божих планів щодо спасіння людини!
Замість цілковитої темряви, світло ще більше засяяло, бо це стало поштовхом до початку місії Христа.
Ісус вирушає в Гелилейський край, вибирає найбільше опущених людей, які не тільки фізичного бути на віддалі від духовного центру Єрусалиму, але ще й духовного вважались далекими від Бога, перебували в темряві.
Ось, така є логіка нашого Істинного Бога, який є Світлом від Світла, який йде до найгірших, до найбільш потребуючих. Прочитати все »
Що робити тоді, коли всі праві по-своєму?
Дорогі Браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 15, 21-28.) розповідається про чергову подорож Ісуса, під час якої вони були вимушені зробити зупинку, адже одна жінка просила про допомогу. Все було би набагато простішим, якби ця жінка не була би з поганського краю. Всі це розуміли, але була конкретна потреба: дочка жінки потребувала допомоги у звільнені від злого духа. Ісус міг це зробити, але були причини, щоб цього не робити. І в цій ситуації потрібно було прийняти рішення. Але як прийняти рішення, коли кожен має своє бачення на цю ситуацію і наполягає на своїй правоті?
Жінка права, бо переживала за свою дитину, хотіла добра для своєї дочки. Вона доклала всіх зусиль, щоби зустрітися із Ісусом.
Апостоли теж були праві, бо були вже втомлені подорожжю, мабуть не хотіли переносити ще втоми від крику жінки.
Ісус теж правий, бо має оправдання: ” Я – посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля”
Як бути, коли кожен має свою правоту? Прочитати все »