В одному селі зустрілися двоє хлопців. Один був місцевий, а інший приїхав із міста у гості. Вони познайомились і розмовляли. Хлопчина із села уважно слухав цікаві розповіді про життя місті, про сучасність, про нові винаходи. В один момент розмови повз них пролетів метелик. Міський хлопчина вмить зірвався з місця помчав за тим метеликом. Місцевий побіг теж і здивований питає: «чому ти за ним побіг?» «щоб зловити!» відповідає той. «А навіщо його ловити?» ще більш здивовано продовжує. «Ну, як навіщо ? Щоб мати!» і на цих словах метелик нарешті був у руці.
Хлопчина був такий щасливий, що навіть не попрощавшись, вигукуючи побіг додому показати іншим! А здивований хлопчина повернувся додому дуже задуманим.
За вечерею мати, зауваживши дивну поведінку сина, запитала: «Що трапилось?» І син нерішуче розповів.
Після прослуханої історії батько підійшов до сина і обняв його, а потім глянув йому в очі і спокійно промовив: «Цей хлопчина виріс у місті серед сучасних будинків, а ми серед природи. Він все вивчив із книг, а ми – від всього того, що нас оточує. Його навчили, що щасливим будеш тоді, коли зловиш і матимеш в своїх руках, а для нас важливо жити в серед цієї краси і щодня насолоджуватись нею. Мій тато, а твій дідусь колись насадив різні дерева довкола хати і в нашому саду завдяки нашій мамі є багато квітів, через те птахи часто злітаються до нас і радісно щебечуть, і метелики самі прилітають, щоб повеселити нас своїми крильцями. Нам не потрібно бігати за якимись здобутками, ми живемо серед здобутків!»
Інколи люди думають, що щастя – це тоді, коли обов’язково щось здобуваєш, досягаєш, маєш і тоді радієш своїми здобутками, досягненнями, і при цьому забуваючи те, що їх життя – це найбільший Божий дар і справжнім щастям є жити і бачити те, що робить твоє життя щомиті неповторним і щомиті величним.
Ти також би погнався за метеликом, щоб потім показати іншим який ти молодець, яка ти успішна людина?
