Le Porte Sante: per tutti o solo per chi cerca davvero?
Sta volgendo al termine l’Anno Giubilare, tanto atteso. È tempo di fermarsi e riflettere: quale segno ha lasciato dentro di me? Come ha inciso sulla mia vita spirituale e su quella della nostra comunità ecclesiale?
Le esperienze sono diverse: c’è chi ha trovato conforto nel perdono, chi ha riscoperto la fede, chi ha percepito la vicinanza di Dio. Ma c’è anche chi torna a casa con un senso di vuoto, anche deluso, con la sensazione come se nulla fosse realmente accaduto. E allora nasce spontanea la domanda: l’Anno Santo è davvero per tutti? Le Porte Sante sono davvero aperte a ciascuno?
Cristo dice: «Venite a me, voi tutti che siete stanchi e oppressi» (Mt 11,28). Ma queste parole sembra che parlano solo a chi sente il peso della vita, a chi è affaticato nel cuore. Gesù non si rivolge genericamente a “tutti”, ma a chi è assetato, smarrito, peccatore. Come disse altrove: «Non sono venuto a chiamare i giusti, ma i peccatori» (Lc 5,32). Le sue parole sono per chi ha ancora “fame e sete” di senso, di misericordia, di vita. Прочитати все »
Віра, яка відкриває очі, любов, яка звільняє від німоти, приклад Ісуса, який кріпить у надії далі продовжувати місію
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 9, 27-35) ми читаємо історію, а радше три історії. Вони немов три різні, але водночас всі обʼєднані, бо кожна з них розповідає про Ісуса i про його місію.
У першій історії ми чули про зцілення сліпих, про повернення їм зору. У другій про повернення мови німому, а у третій історії Ісус зазнав чергової критики від фарисеїв, але попри все продовжував своє послаництво.
Всі ці історії насправді – це одна єдина історія про Ісуса і про Його зустріч із людиною, яка страждає недугами, але вірою може повернути втрачене, людиною, яка страждає душевним болем, але завдяки співчутті та допомозі інших може повернути свободу. Із людиною, яка через нерозуміння і можливо гордовиту впертість може не прийняти і навіть зупинити дію Божої ласки. Прочитати все »
На парафії є “Незамінні” чи “Важливі”?
Посередині невеличкого села стояв старий храм. Гарний, хоч простими з білими стінами, але із золотим куполом. Кажуть, що та позолота ще з тих давніх часів. Всі у селі дорожили цим храмом, берегли його. Майже кожен вважав за честь хоч маленьке добре діло зробити для Божого дому. Але були й такі, що вважали себе… ну, не просто важливим, не просто кращими від всіх, а незамінними. Саме вони були постійними прихожанами і саме вони бездоганно виконували свої обовʼязки. Все село у належний спосіб їх поважало!
Паламар Петро з гордістю тримав ключі від церкви, а краще сказати “від усіх дверей” парафії. Сам священик у нього просить, щоб той відкрив йому храм. Він першим заходив і останнім виходив. Він не раз казав: “Якщо я хоч раз не прийду — хто вам відкриє? Хто у дзвони подзвонить? Хто світло ввімкне? Буде служба без мене?” Всі лишень погоджувались, бо дійсно: “Хто візьме на себе таку відповдальність?” Прочитати все »
Дорога життя в надії продовжується через прощення
Дорогі браття і сестри у Христі, читаючи уривки з Євангелія від Матея, ми немов продовжуємо подорожувати з Ісусом та апостолами. Після подорожі до Герасинських околиць, де жили погани, і після прохання залишити їхній край, Ісус повертається до міста Капернауму (Мт. 9, 1–8). Прочитати все »
“Де би ти не пішов, я піду за тобою” – це початок великої Історії, яка може бути нескінченною
Дорогі в Христі, сьогодні чуємо зворушуючу історію подорожі Ісуса до Герасинського краю ( Мт. 8, 28 – 9, 1.), яку можемо по-різному
охарактеризувати. Це може бути історія успіху! Адже Ісус зцілив двох, які були опановані злим духом, звільнив ті околиці від впливу зла, хоч ті люди вже із цим зжились. А може бути історія неуспіху! Через те, що Ісус був такий принижений тими людьми, які вийшли і прогнали його геть, сказали: “Йди з нашої території”.
Аля ця коротка історія є насправді лише частиною іншої історії, це є радше продовження більшої історії. Історії, яка почалася із одного книжника, який прийшов до Ісуса і, дивлячись, як Ісус зціляє, як слава розноситься, дивлячись, як люди тягнуться до Ісуса. Прочитати все »
Сотник – це паломник надії і не тільки … а ми?
Дорогі браття і сестри у Христі, історія про сотника, яка описана в Євангелії він Матея (Мт. 8, 5-13) у цьому ювілейному році паломників надії нам відкривається по-іншому. Поведінка сотник перед Спасителем не може залишитись поза нашою увагою. Він – військовий начальник, має багато людей під своїм командуванням, йому виявляють цілковитий послух, але перед Ісусом, простим євреєм, сотник показує не вищість і навіть не приниження, а стан, який ми можемо окреслити словами: довіра, повага і надія.
Коли сотник прийшов, він не говорить наказово «зціли», чи щось подібного. Він не виголошує довгу молитву із різноманітними поясненнями. Він ділиться із своїм болем, він просто ділиться із ситуацією свого життя: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко».
Прочитати все »