Одного дня, я відчув Твій поклик виконати одну справу. Я сказав: “Добре” і відразу взявся за діло.
Спочатку було все добре і Твоє благословення я відчував досить явно, навіть, чув внутрішній голос, що нашіптував мені: “Ти можеш!” Це піддавало мені натхнення ще більше віддаватись справі.
Але незабаром, не знаю чому, мені стало дуже важко. Я зустрів перші проблеми, незручності, непорозуміння … але Твоє “Ти можеш” мене підтримало в черговий раз і я зібрав усі свої сили та знову почав діяти. Це тривало недовго.
Я знемігся і, зітхаючи, мовив: “Все, ця справа приречена на невдачу! Я більше не можу…” Але знову відчув: “Ти можеш”.
Вже був готовий заперечити, та цього не зробив, бо зрозумів, а радше – мені відкрилося щось велике, що змінило моє бачення моїх труднощів. Я вигукнув до себе: “Так, я можу! Я можу попросити допомогти мені, …” Так сталося. Я все ж таки зміг!
Справа була зроблена з великим успіхом та за участю багатьох. І тепер я можу більше, можу дозволити іншим діяти згідно їхнього покликання і нашого спільного добра – творити добрі діла. …
Одного разу на молитві знову відчув голос: “Бачиш, можеш і можеш більше, можеш по-іншому, можеш !!!”
це так важливо – чути саме від Нього “Ти можеш”!.. Додала до своїх ранокових молитв ще одну, запозичену в Жака Філіпа:
=Боже, благослови мене в усіх моїх рішеннях і вчини так, щоб я не занедбала жодного з Твоїх натхнень.=
Вчуся чути саме той внутрішній голос))
Цей роздум ніби про мене. З початку року я затіяла одну дуже важку, але добру справу. Багато раз я зневірювалася, але чула “Ти можеш” і йшла далі. Якби моя віра була сильнішою, то мені було б легше. Тепер я це розумію. Тому вірте і моліться, тоді все у вас буде виходити!