Дати Богові місце у житті

Loading

dyskПочалась подорож. Група зібралась весела і компанійська. Ми полюбляємо подорожувати. Змінюєш місце твого перебування, щоб побачити: іншу місцевість, інших людей, інший стиль життя. Та найцікавіше стається після подорожі. Повернувшись додому, вже по-іншому дивишся на своє життя. І звичне стає особливо цікавим, немов новим.
Я вже одного разу думав, що за час мого відлучення щось поміняли, але виявилось, що змін не було. Значить, зміни стались у мені. Від того часу мене все більше манить подорожувати. Таких людей, котрі потребують змін, зібралась не мала групка.
І ось, всі в очікуванні програми. Після молитви та благословення на подорож туристи з терпеливістю очікують на перегляд фільму або на прослуховування цікавих мелодій.
Я був відповідальний за цю частину і тому, витягнувши диск із фільмом подав шоферу, а сам зручно вмістився на своєму місці. Всі затамували подих. За якусь мить з’явився синій екран і завмер у тому стані. Минуло трохи часу, але все залишалось без змін.
Мені довелось втрутитись і дещо підправити. Техніка деколи підводить. Кілька спроб, але цього разу всі невдалі. Я починаю хвилюватись і бентежитись. Бачачи, що є труднощі. мій товариш поцікавився проблемою, але мені було не до пояснень. Було одне на голові – програма зірвалась. Прикро, але тут, що поробиш? І почались нарікання, які ще більше підсилювались від невдалих спроб. Врешті я змучився і сів збоку, вже відтепер обдумуючи сварку із компанією автобусу.
Потім прийшли більш добрі думки, які поступово пов’язались із Богом: «Боже, за що таке покарання? Чому така банальна проблема може перешкодити програмі подорожі? Чим провинились ці люди і я?». Врешті беру молитовник і продовжую молитись. У цей час мій товариш пробував розібратись у проблемі із технікою, а я вже дав спокій і змирився.
Моїм великим здивуванням було те, що після чергової спроби, все запрацювало і усі почали переглядали фільм. За якийсь час вже й забули, що десь на початках були труднощі.
Один я не міг заспокоїтись. Мене далі турбувала думка про труднощі на початку подорожі. Заспокоєння принесли слова: умій вчасно відійти і дати дорогу іншим. Так і є. Деколи люди хочемо зробити все самі і вирішити всі проблеми самостійно. Коли не виходить, шукаємо якогось пояснення і вини. А все дуже просто – потрібно вчасно вступитися і дати дорогу іншим, щоб вони спробували зробити краще від нас.

Багато відомих людей, роблячи великі діла, помиляються і в помилках звинувачують інших. Коли приходить час цих «інших», то все виходить добре, але до того часу, поки вони теж не почнуть думати, що вони незамінимі.
А ти звернув увагу скільки разів ти був у центрі вирішення проблем твого життя, а Бог був у стороні і чекав, поки звільниш йому місце?

Я схилив голову і подякував Богу за науку, подякував також за те, що цього разу дав мені на розум вчасно звільнити місце для людини, котра допомогла по-справжньому

Вам також може сподобатися

Більше від автора

7коментарів

Додайте свій
  1. 3
    Тетяна

    У багатьох ваших історіях описуються знайомі ситуації, не один раз пережиті різними людьми. І кожен із нас хотів би дістати відповіді на всі наші запитання. А ви, шановний отець Віталій, завжди отримуєте від Бога відповіді і пояснення. Що нам заважає чути Бога? Від чого це залежить і як цьому навчитись?

  2. 4
    о.Віталій

    Не на всі запитання отримую відповіді відразу. Мабуть багато залежить наскільки я відкритий Богу, наскільки готовий сприйняти те, що він хоче мені донести. Зрозумів одне, що Бог уміє чекати. Приходить час і настає чудо.
    Навчитись цьому можна: потрібно лише вірити, тобто бачити більше ніж видно простими очима.
    Бог на поміч вам, п.Тетяно.

  3. 6
    pom2_harry

    Відійти звільнивши місце іншому? Це не людське. Ми йдемо до кінця в певності надії що самостійно вирішимо власні проблеми. Лише в тому моменті коли стаємо в безвиході наступних дій, тоді скручуємось назад. А наперед самих себе нам важко пропустити когось, бо в нього (нашого ближнього) гіпотетично може вийте краще, а може й неможе???

+ Залишити коментар