Перший гріх породив страх самотності. Людина зрозуміла, що втратила. Коли покидала рай, журилась: «Що ж тепер буде без Бога? Як ми тепер будемо жити без Божої присутності?»

І Бог, у вигляді ніжного вітерця, обвіяв своїх люблених перших людей і залишив у серцях їхніх слова любові: «Я Бог твій і завжди буду з Тобою. Дивись на природу і відчуєш мою присутність! Все це сотворене мною. Вдихай повітря, споживай дари землі, насолоджуйся красою, використовуй все для твого життя. Це все для твого щастя».

У хвилинах страждань і журби людина запитала: «Де Ти є, Боже?» 

Бог відповів: «Я є близько тебе, Я є з тобою. Слухай мій голос». Бог говорив. Лише окремі люди почули Його слова. Їх назвали пророками. Вони говорили Божі мудрості і ті, хто їх слухав, змінив життя.

«Де Ти, Боже ?»: далі продовжувала волати людина, дивлячись у недосяжне на небо.

«Я з Тобою»: далі продовжує відповідати Бог. Але цього разу більше нічого не сказав. Він прийшов і замешкав серед нас людей. Дивним був його прихід повний ризику і небезпеки, незручностей і тривоги. Лише від кількох людей землі отримав достойну пошану. Отримав від тих, котрі теж запитувались: «Де Ти, Боже?», але це запитання різнилося тим, що вони дійсно бажали знайти Його. Знайшли.

У вифлеємську ніч Бог зробився видимим і почутим заради тих, котрі шукають Його, Бога. У вифлеємську ніч Бог станеться видимим і почутим для тебе теж. Тому шукай Його. Не дивуйся, якщо Його голос і вигляд будуть іншими від тих, які були у твоїй уяві.

А чи приходило тобі на думку: Чому у різдвяну ніч на Богослуженні(Велике повечір`я) співають “з нами Бог”? 
може, щоб пригадати всім, що Бог прийшов, щоб бути з нами?
а може дехто не може стримати радості від пережитої зустрічі із Богом…

Христос Рождається!