Є вислів: через терні до зірок.
Терня – це колючі гілки, які ранять тих, хто по них ходить. Не можливо дійти до зірок, оминаючи терня. Все здобувається трудом.

Одного разу юнак зробив крок у житті і вступив на терня. Було дуже боляче. Мати відчула на собі біль дитини і стривожилась. Вона кинулась під ноги сину, щоб своїм тілом прикрити терня, і сказала: «Йди по мені». Син не хотів. Мати наполягала.
Син зробив кілька кроків по маминому тілі і зупинився. Далі було терня… мати лежала, а син стояв на місці.
Стояв на матері.

Може сліпа любов і називається “геройською любов’ю”, хоча потрібно пам’ятати, що героїзм – це одинокі і одноразові вчинки.

Любов, котра показується постійно називається – “жертвенною”. Саме на ній було і є продовження людського роду.