Вітаю найперше свою маму рідну, духовних моїх матерів і мою дружину із Цим великим святом . Вітаю вас усіх, хто вже є матір’ю, а хто ще буде! Вітаю із вашим святом, празником вашого Покликання. Молюся і благословляю.
Пригадую, одного разу на моє запитання про місце праці, одна жінка відповіла: моя робота – це бути мамою.Я реалізовуюсь тоді, коли доглядаю за своїми дітьми, за чоловіком… хоча деколи ходжу і на роботу, але це вже моє хоббі, так … щоб змінити графік тижня.
Сьогоднішнє суспільство хоче піднести жінку на вершину гідності, але яку вершину?
Багато говориться про жінку, але ще не вирішили проблему її внутрішньої одинокості і незахищеності. Багато є законів, щоб жінка мала рівність із чоловіком, але ця рівність стала дуже подібною до “однаковості із чоловіком”.
Жінку визволили із рабства сімейних клопотів. А в результаті, сімейне вогнище загасло і хата стала холодною. Зникає поняття “сім’я”.
Багато зроблено, щоб полегшити її материнське життя, і поступово зникає думка про материнськість. Все більше пропонується техніка у народжуваності. Чи якась фабрика замінить теплоту материнської утроби?
Жінка бажає популярності, а це стається ціною затьмарення свого першого покликання – бути жінкою-опікункою.
Часто прагнення сучасної жінки стає подібним до прагнення Єви: все пізнати, всюди бути, все могти. І часто їй це вдається. Та радість ця чомусь не є тривалою. Минає час і радість перетворюється у смуток. Може тому, що жінка, шукаючи зовнішнє щастя, забуває про внутрішнє.
Внутрішнє щастя дається через віру в Христа.
Доказати правоту і залишитися біля «розбитого корита»
Одна мудра жінка хвалилась тим, як вона виграла спір у свого чоловіка. Вона доказала йому те, що може спокійно обійтися без його помочі.
Чоловік закрив за собою двері і більше не вернувся.
У тій хаті діти довго питались: чому тато не вертається? Мати нічого не відповідала конкретного, вона лише постійно бурмочала собі під ніс: то всі такі чоловіки, що кидають серед біди жінку і сім’ю…
Одного разу, одинока мати добавила до цього всього сказаного, ще й таке: «дивіться виростите, вважайте, щоб у вас було інше життя». Дочка на те лише відповіла: «добре, мамо, буду менше доказувати комусь…»
Ми не можемо змiнити життя, але ми можемо змiнити ситуацii в життi своею мудрiстю, поведiнкою.Ми не можемо змiнити факти, бо вони дiло минуле, але ми можемо брати винятки з цих фактiв.Без Божоi Мудростi ми доiдемо до першоi станцii “Тупiк”.
Одгог разу я почула дуже цікаву історію. Одна жіна в порівнянні вказала, що ціллю її життя була будівля, вірніше- найвищий поверх, а шлях досягнення цілі – драбина, приставлена до будівлі, по якій вона з великими труднощами йшла. І коли вона нарешті дібралась до останього поверху повністю виснажена, то зрозуміла, що це не та будівля,вона не відчула себе щасливою, а навпаки розчарованою, бо помилилась у виборі будівлі. А інколи можна потратити усе життя…а можна бути щасливими вже зараз. Я зрозуміла, що цією будівлею має бути Бог.