Святкуючи Благовіщення, ми розпочинаємо цикл новозавітніх подій.
Саме ця подія дає початок воплоченню Сина Божого і прихід його між людей, як Боголюдини. Якщо не було би цієї події, то чи були би інші такі як Різдво, Богоявлення, Преображення чи Воскресіння? Тому його святкується у повноті торжества наіть серед часу посту і служба цього свята береться навіть тоді, коли воно випаде на Квітну неділю, Велику п’ятницю чи Христове Воскресення.
Подія благовіщення була дуже важлива для ранньої церкви про це свідчать імена, які давали цьому святу “Христове Зачаття”, “Благовіщення про Христа”, “Початок відкуплення”, “Благовіщення”, “Благовіщення ангела Марії”, “День Поздоровлення”, “День або празник Благовіщення”. В кінці IV або на початку V ст почалося святкування Благовіщення у Східній Церкві,а вже цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов’язковим у цілій державі. Це свято нам пригадує, що Сина Божий мав земський початок людської природи, хоч за Божественним діянням. Через 9 місяців будемо святкувати народження Сина Божого і викриття таємниці Божого воплочення.
Про деталі Таїнства Воплочення ми не знаємо, поки що. Все ж таки в кінці світу все відкриється і “все приховане стає явним”. А тепер можемо тільки довіряти Божому діянню і спостерегти подібність Історії Спасіння людства і в нашому простому житті.
Торжество Благовіщення називають “святом покликаних”
Хто до них належить? Відразу нам спадає на думку, що це богопосвячені особи: монахи, монахині, священики. І це правда. Але не тільки вони можуть згадувати ті моменти, коли Господь кликав і очікував на відповідь людини. Є ще багато людей, які відгукнулись на поклик Бога і вирішили виконувати Його волю, будучи активними членами Церкви чи простими віруючими людьми, котрі постійно переживають присутність Бога у їхньому житті. Ми також є у цьому числі?
Бог кличе і людина відповідає
Покликання нас спонукає до діалогу з Богом. Бог нас кличе і залишає місця для нашої відповіді. Чекає.
В цьому діалозі народжуються рішення: поширювати діла милосердя, проповідувати Євангеліє, жити в любові між собою, нагадувати про живу присутність Бога серед нас, або ж може статися протилежне, починаючи діалог із противником Бога та всякого добра.
Слова “Так” і “Ні” короткі, але мають наслідки довгі
Наші слова “Так” і “Ні” – це мабуть найчастіші слова нашого вжитку, вони завжди лунають з наших уст в діалозі. Питання завжди залишається актуальним: кому ми їх даруємо і цим самим довіряємо наше майбутнє? Майбутнє також наших нащадків.
Хочеться звернути увагу, що від наших рішень, які виявляються цими короткими словами залежить наша доля і навіть доля наступних поколінь.
Чи задумувались ми над тим, що в руках дівчини з Назарету була доля спасіння цілого людства? Від її простого “так” і “ні” був би зовсім інший хід історії. У нашому житті стається щось подібне. Деколи ми думаємо, що це дрібниці і через це легковажно робимо вибір, але через деякий час приходить розуміння, що все могло бути зовсім по-іншому, якщо би був інший вибір.
Цікава суперечка
Дехто сперечається над тим: чи Марія могла відповісти “НІ” на слова ангела. І тоді би не сталось “Діла відкуплення”
Про це не можемо із певністю щось сказати… бо все ж таки це будуть здогади і припущення. Мабуть великою правдою є те, що, щоб відповісти Богові “Так”, для Марії – це не було легко. Та все ж вона сказала і це не був перший раз. Пригадаймо батьків її, які були виховані у Божому послусі і повазі до планів Всевишнього. Без сумніву, що Марія була вихована у цій духовості. Без сумніву, що вона, виховуючись при храмі, з радістю виконувала Божу волю – своє покликання. Без сумніву, що вона це покликання передала і Своєму сину.
Бог виявив свою любов до нас також через те, що дарував нам свободу вибору. Тому кожна людина має право вибирати між різними пропозиціями.
Диявол нас спокушає і чекає на нашу відповідь. Бог нам дав дороговкази, заповіді і також чекає на нас, щоб стали учасниками Божого царства.
Кому і яку відповідь дасиш Ти?
Кому “так”, а кому “ні”?