“повернувся виправданий до свого дому, а не той;” Євангелія від Луки 18:14
Дорогі браття і сестри, нашу особливу увагу привертає висновок Ісуса з розказаної ним притчі у Євангелії від Луки 18:10-14, що залишився виправданим той, хто не оправдовувався, а той, хто тільки й займався оправдовуваннями і показом своєї невинності, той став осуджений.
Ми розпочали шлях приготування до Великого посту.
Ця історія є допомогою для нас. Вона нас спонукає до роздумів над собою. Адже піст – це особливий час для пізнання себе і Бога, відносин між творінням і Творцем, між дітьми і Отцем.
Думати нас собою і над життя слід правильно
Від наших роздумів залежить наше духовне життя: якщо будемо із смиренністю, із пошуком правди про себе дивитися на своє життя, то будемо мати ласку від Бога далі розвиватися і духовно рости, і якщо навіть в чомусь провинились, то маємо можливість просити в Бога прощення сокрушеним серцем і Він, Милосердний Отець, простить нам і з Його допомогою зможемо виправитися.
А якщо наші роздуми будуть хибні: звернені на інших людей в порівнянні, з увагою на чужі гріхи та в осудженні їх, закриванням очей на власні гріхи та виправданням їх, ось тоді буде для нас найперше САМОЗАСУД, бо будемо самі себе прирікати йти лукавим шляхом, а потім буде ЗАСУД від Христа за те, що “самооправданий” жив у лукавстві перед Богом, людьми і самим собою.
Навчитися не бути байдужим до малого поганого вчинку
Лукавство починається з малої брехні самому собі. Стається тоді, коли прикриваються малі гріхи, до яких з часом звикається і вважається нормальною річчю. Так поступово людина вводить себе в такий самообман, що вже не розуміє де гріх, а де є людська неміч.
Адже за гріх треба каятися і просити прощення, а відносно немочі потрібно проявляти милосердя. Якщо людина не зуміла пізнати себе і відрізнити одне від другого, тоді такий хаос у внутрішньому житті буде гальмувати духовний розвиток, більше того, буде віддаляти людину від справжніх, щирих відносин між Богом.
Та врешті і в нашому людському житті, ми не ставимось з прихильністю до людей, які постійно виправдовуються і вважають себе невинними, які постійно вбачають, що помилка є в інших, які НЕ ЗМІНЮЮТЬСЯ РОКАМИ.
Тому від нас залежить наскільки Бог зможе нам допомогти, щоб ми розвивались і росли не тільки фізично, а ще й духовно.
Пам’ятаймо, що не має такого гріха, який би Бог не простив, тому боятися визнати гріх – безпідставно, і немає немочі, яку би Бог не допоміг ізцілити чи дати сили перенести, ось тому скривати немочі – це також безпідставно, більше того – шкідливо.
Тож неустанно пізнаваймо себе і просімо Господнього помилування: Господи, помилуй мене грішного/ну.
І Його милосердя проявиться: як в прощенні, так і в підтримці
Амінь.
+ Немає коментарів
Додайте свій