В обіймах Бога не хочеться грішити

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, ми наблизилися ще на один тиждень до св.Великого посту і Свята Церква нам пропонує до роздумів притчу про Доброго Батька і двох синів.(Лк 15:11-32)
У притчі показано велику любов Батька до обох синів, велику повагу до їхнього вибору життя, велику жертвенність перед ними. Вони, натомість, зіпсували батьківські плани і сподівання. Подивляє те, що Батько далі продовжував любити їх попри всю логіку людської справедливості. Та все ж залишається відкритим запитання: чому при доброму батькові виросли такі діти?
Бог добрий і це розуміємо поступово
Бог добрий і Його доброта є в Його природі. Він не може бути “недобрим”. Від Нього не може походити “недоброта” – Він є чисте добро. Сумніватися в в Божій доброті не вартує, хоч не завжди зрозуміла нам, бо дивимось на Бога нашими людськими недосконалими очима і роздумуємо над Ним нашим не досконалим розумом. А от, коли ми наблизимось до Бога, ось тоді нам відкриється те, що раніше було для нас незрозумілим.
Коли ми наближуємося до Бога, то стаємо подібні до Нього: нам відкривається правдивий погляд на життя. Це наближення – називається дорогою покаяння. Пройти її можна лише вірою і великим упованням на Бога, адже у житті віруючого випадкових ситуацій немає і з кожної можна зробити висновок.
Перед Богом  ми завжди  маємо вибір
Бог хоче, щоб ми були довершені і хоче, щоб це сталось у природній для нас спосіб: через труднощі вибору і дотримання рішення. Ми це маємо звершити у нашій цілковитій свободі, адже насильно, примушено не можна любити і бути святим.
Може тому й нас часто спіткають різні ситуації, у яких має проявитися наш вільний вибір: у сторону Божої доброти, або у сторону фальшивої добрості, що в собі приховує зло. Зауважмо, що людина завжди вибирає те, що краще! А що для нас є кращим, ми хіба це знаємо?
Досвід життя показує, що часто помиляємося в цьому. З притчі бачимо, що для Бога не проблема, якщо людина робить помилку. Головне, щов вернулась і зробила висновок, змінила життя і покаялась. Виходить так, що усвідомлення Божої доброти приходить у порівнянні між святим і грішним.
У дорозі покаяння ми відходимо від Божої доброти і пізнаємо грішність. Які порівняння ми бачимо? Які висновки ми робимо? Який кінцевий результат виходить із цього?
Якщо гріхи повторюються, що тоді?
Дивно, що хтось після обіймів доборого батька, знову вертається до “свинячого способу життя”? Тоді, виникає сумнів, чи взагалі були ці “обійми”? Чи людина пізнала Божу доброту, чи відчула обійми Люблячого батька? Чи пізнала ціну Його любові?
Наближається пора посту –  порапізнання Божої любові. Приготуймо і налаштуймо себе до цієї пори благодаті. Бог нас дуже любить і в Його обіймах не хочеться грішити.

Залишити відповідь