Я хочу тобі дарувати себе вільно без примусу, без твого впливу нa мене.
Хочу любити тебе таким (такою) любов’ю, яку маю я. Навіть, якщо вона і неправильна згідно твоїх теорій.
Хочу поводитись перед тобою вільно, знаючи, що ти готовий(ва) мене прийняти таким/якою я є. Хочу бути з тобою щирим (ою) у моїх недоліках і помилках.
Хочу бачити, бачити, що ти бажаєш мені добра задля мене самого, але не задля свого задоволення, чи здійснення особистих планів, мрій щодо себе чи, навіть, щодо мене.

Потребую твоєї любові.
Потребую дуже, бо знаю, що не можу жити без неї.
Потребую любити тебе, але так, як я вмію: недосконало, а може і корисливо, але так, як умію.
Знаю, добре знаю, що ти не задоволений (-на) такою любов’ю … І не тільки ти, я також.
Але … повір, …. щоб спробуй повірити, що ця любов постійно ростиме.
Адже будучи тим, кого полюбили, і перебуваючи у любові, неможливо не горіти правдивою любов’ю, вогник якої є десь у глибині інтимності двох.
Я хочу просто бути вільним(-ною) від твоїх сподівань…
Без твого приречення, зобов’язання, випоминань того, що зробив (-ла) ти у своєму серці щодо мене.