Одного разу священика запитали:
– Як це ви, отче, можете говорити з усіма і всім ласкаво усміхатися? Ви все знаєте. Ви знаєте, хто ми є насправді, яке було наше минуле, а дехто ще сьогодні далі живе із своїми старими гріхами.
На устах у нього знову з’явився усміх і він відповів.
– Я дуже довго намагався навчитися в Бога радіти життям. Я запитувався в Нього: “Ну як Ти можеш бути щасливим, коли все зруйновано, змарновано, знищено. Люди грішать. І ще до того всього просять у Тебе прощення, а Ти пообіцяв, що їм будеш прощати. Прощаєш завжди! Це ж неможливо!”
Одного разу Бог на молитві відповів: “Ти старайся не пам’ятати їхнього минулого і не зупинятися надто довго над тим ким вони є зараз, але дивись на людей, думаючи, ким вони можуть стати. Тоді, ти побачиш їх добрими, розкаяними, люблячими, святими.”
Коли священик відповів на запитання, чомусь на обличчях людей з’явився легка, щира, лагідна усмішка.
А ТИ зможеш так усміхатися??? Спробуй!