чуда – свідчення Божої любові

Loading

В побожної жінки була нечемна дитина, яка була капризною, постійно набридала і робила збитки. Витримати було неможливо. І одного разу дитя попросило в мами чергову забаганку.  Мати відмовила. У дитини з’явились сльози і вона заявила: «Ти мене не любиш!»
Мама аж здивувалась. Але дитя продовжувало: «Не дивися на мене так, ти не виконуєш моїх прохань і все.»
Мама, сумуючи, залишилась на одинці з собою у роздумах над своїм материнством. Ввечері вона почала молитись такими словами: «Боже, вислухай моє прохання. Зміни мою донечку і зроби її чемною …».
Почався наступний день. Нічого не змінилось. Мати далі не задовільняла забаганки малечі, а малеча знову вередувала. Пройшли роки. Мати пишалась дитиною, а дитина постійно всім говорила про велику материнську Любов.

Коли би чуда були основою нашої віри, то Бог би перетворився на фокусника і на нашого слугу! А що би було з нами? Ким би ми стали, коли би Бог виконував всі наші забаганки? Дехто каже: «Ну, ми би відчували межу і до Бога зверталися би дійсно в крайніх випадках…»
А що ми називаємо крайніми випадками? Для кожного вони є різні…
Та врешті чуда не є для полегшення нашого життя, вони – свідчення Божої любові.
Між іншим дихати повітрям – це також чудо…

Залишити відповідь