Віра – це не тільки чудеса, але найперше залишитись вірними

Loading

Можемо дивуватися сміливості Петра, котрий силою своїх почуттів та емоцій кинувся на зустріч Христу. Але що сталось з ним? Чому велика сцена віри, закінчилась лише показовим ривком?
Знаємо, що Петро, як інші  апостоли захопився чудами Учителя з Назарету. Але чи чуда є фундаментом нашої віри?
Чуда – це лише початок, це лише свідчення Божої вірності.
Історія із Петром нам ще показує, що і нам потрібно бути вірними Богу в часі чуд. Дуже часто ми просто зупиняємось на першому результаті. Тішимось першими успіхами, або ж просто живемо хвилинами захоплень.
Але чи можна жити цими хвилями, просто дивлячись на них? Чудо ніколи не може бути заради самого чуда. Бог творить його не для того, щоб похвалитись своєю могутністю. Чудо має на меті скріпити нашу віру!
Гіркий результат нам відомий
Коли Бог нам творить чудо ми починаємо захоплюватись тим, що маємо, думаючи: як ми вміємо молитись і які ми молодці, що вимолили в Бога … а далі що? А далі ми просто забуваємо за Бога, того, котрий  нам це все дав. Наша покора зникає від почуття всесильності і могутності. Саме тому святі люди, котрі можуть вимолити в Бога різні ласки, завжди перебувають в небезпеці гордості, котра може звести з дороги святості.
Також знаємо багато святих, котрі мали великі незручності, бо боялися впасти в марнослав’я і так забути про Бога.
Петрові потрібно було лише не відволікатися: не захоплюватися і не лякатися. Потрібно було дивитися з покорою на Христа і довіряти Йому до кінця.
І нам потрібно постійно пам’ятати про Бога. Але не тільки пам’ятати, але ще й дивитися на Нього. Сумніви можуть постати в кожної людини, щоб знищити віру і разом з нею знищити все. Покірна людина постійно пам’ятає про Бога і  не відволікається, бо постійно перебуває в Бозі, постійно шукає Його.
Зауважмо, дорогі браття і сестри, не шукає чуда, а шукає Бога.
Чудо живе згідно нашої віри
Віруюча жінка просила в Бога чуда. Довгі роки вона пробувала кинути курити та не вдавалось ніяк. Одного разу вона відчула велику внутрішню силу, котра підштовхнула її на ще одну спробу, і чудо сталось. Кілька днів її не тягнуло до нікотину. Перемога за плечима. Але… так, сталось одне але … вона одного дня потрапила у халепу і багато проблем навалилось на її плечі.
Як далі розвивались події – невідомо. От, лише пачка сигарет, яка була в сумці … була відкрита.
Цю жінку довго мучило запитання: То сталось чудо чи ні?
Що би ти їй сказав?

Хтось одного разу сказав: Бог творить чудо згідно нашої віри, і згідно нашої віри це чудо буде далі існувати.

Залишити відповідь